Аналітика Куща

Объем грузоперевозок между Афганистаном и Ираном в августе вырос в восемь раз. По железной дороге перевезли около 130 тысяч тонн грузов. Это на 115 тысяч тонн больше, чем месяцем ранее. По итогам года грузопоток може составить 1,5 млн тонн. Ранее поток грузов по "железке" между двумя странами составлял мизерные 15 тысяч тонн в год. Ситуация кардинальным образом изменилась вследствие модернизации и запуска ключевых пограничных узлов, таких как «Хаф - Герат». Кроме того, две страны в июле существенно упростили процесс пограничного контроля грузов. Сейчас, ключевой афганский железнодорожный пункт в сторону Ирана - узловая станция Розанак. А ключевой автомобильный хаб - Герат, связанный с узбекским хабом в Бухаре, куда грузы доставляются из Китая железной дорогой. "Китайский экспресс" в Иран работает. А Афганистан выполняет в контексте иранского фронта мир-системной войны примерно ту же роль, что и Польша в контексте "украинского фронта". Только за Польшей стоит ЕС, Британия и США, а за Афганистаном - Китай.

Иран и КНДР могут подписать соглашение о стратегическом военном партнерстве. Если это произойдет, то РФ сформирует с Ираном военное "кросс-партнерство" через Северную Корею. Ну и мое предположение о том, что в системе синоцентричной евразийской империи 2.0., КНДР выполняет роль "экспедиционного корпуса Субэдея времен Чингисхана", в целом, подтверждается практикой применения. События 13 века в декорациях 21 века.

Вот почему, если инвестировать в бигтех, то лучше выбирать компании, которые специализируются на "железе" - их выручка будет расти по экспоненте в течение всего технологического перехода (с перерывом на будущий кризис массмаркета в фазе рождения шестого технологического уклада и то не факт). Капитальные затраты на дата-центры, серверы и микросхемы существенно превышают расходы бигтеха на НИОКР. Например, на каждый доллар, потраченный на НИОКР такой компанией как Microsoft, приходится 3,58 дол, потраченных ею же на "железо". Исключение - компания Apple: здесь пропорция обратная (0,21 дол затрат "на железо" в сравнении с 1 дол затрат на НИОКР). Распределение кэша на финансирование основных средств и НИОКР в квартальных отчетах бигтеха, говорит о том, что у производителей чипов, полупроводников и прочего ИТ оборудования, все пока весьма позитивно.

Освоение месторождений лития, графита, в прежние годы сдерживалась тем, что местные олигархические группы просто не знали, как встроить этот ресурс в свои цепочки добавочной стоимости. Цепочки "уголь- кокс - металл" и "уголь - электроэнергия - металл" сформировались достаточно быстро, а вот для цепочки "литий - аккумуляторы - электромобили" нужны инвестиции западных ТНК, которые остерегались захода в Украину по причине нерешенности вопросов, связанных с защитой прав собственности и прав инвесторов. Добавим сюда неэффективную судебную систему и отсутствие экономической модели развития как таковой (нет понимания горизонтов развития, что формирует крайне узкий горизонт прогнозирования в бизнес-моделях). Поступательное выстраивание в последние годы нашими западными партнерами альтернативных квазигосударственных и квазиобщественных институций (параллельных классическим государственным и коррупционным), создает предпосылки для кардинального изменения механизмов природопользования в послевоенное время. Речь идет о тотальном захвате "сложных" ресурсов (литий, уран, графит, титан) западными горнометаллургическими компаниями. Проблема заключается в том, что это будет исключительно сырьевая модель, связанная с быстрым истощением природных ресурсов и загрязнением окружающей среды. Что может изменить ситуацию? Лишь внесение в Конституцию нормы о кластерном принципе природопользования в Украине, в соответствие с которым, природные ресурсы передаются в пользование лишь на условиях дальнейшей их переработки и увеличения цепочек добавочной стоимости в Украине. Также, должен быть создан Национальный резервный фонд будущих поколений для аккумулирования сырьевых доходов и применена система пошлин на экспорт добытых в недрах природных ресурсов (железная и марганцевая руда, литий, графит, уран, титан, германий), которая создаст стимулы внутренней переработки. Например, речь идет о Запорожском литиево-промышленном кластере на базе месторождений лития и графита в Украине и региональных производственных мощностей, таких как Запорожский аккумуляторный завод и ЗАЗ. И речь, конечно, идет не о производстве "электрозапорожца", а о привлечении тех глобальных компаний, которые захотят разместить здесь свои производства, а не просто забрать сырьевые ресурсы страны. Появится ли у нас такая суверенистская политическая сила, которая возьмет на щит указанные выше конституционные изменения?

1,5 трлн грн в в 2025 году или 34 млрд дол - годовой доход украинских компаний от добычи природных ресурсов (+ 17,4 млрд грн по сравнению с аналогичными показателями 2024-го года). По Конституции, природные ресурсы принадлежат народу. Но это декларация. Реальным механизмом по активации данной декларации могут выступать такие инструменты как: - Национальный резервный фонд. - Пошлины на экспорт добытого из недр сырья. - Рента на добычу природных ресурсов. Из указанных выше инструментов, у нас применяется лишь рента. Правительством Свириденко был создан и Фонд по использованию природных ресурсов. Но тут, как говорится, есть нюанс - это не "народный фонд", а "неоколониальный", созданный в интересах не украинского народа, а администрации и горнорудного бизнеса США. Система пошлин на экспорт добытых из недр природных ресурсов в Украине не применяется. В 2026-м году поступления ренты в украинский бюджет составят примерно 60 млрд грн. То есть, в пользу народа перераспределяется через госбюджет примерно 4% от природно-ресурсных доходов страны. R&D центру YouControl проанализировал структуру украинского рынка добычи природных ресурсов. В базе 2317 украинских компаний, 2 иностранных и 90 физлиц, которые владеют 3557 спецразрешениями на использование недр. Значительная часть владельцев спецразрешений - это госкомпании, например, Укргаздобыча или коммунальные предприятия - водоканалы. Есть компании, которые находятся в госуправлении: Укрнафта, Укрнефтебурение. Добавим сюда ГОК-и и компании, производящие различные напитки (они владеют разрешениями на добычу воды). Где зарегистрированы компании, разрабатывающие недра: Киев - 272 разрешений. Львовская область - 206. Житомирская - 177. Закарпатская - 127 Винницкая - 117. Владеют этими компаниями государство, украинские бенефициары и нерезиденты. По нерезидентам: - Кипр - 142 компаний. - Нидерланды - 42 - Швейцария - 29 Упомянутые выше страны - это преимущественно корпоративные хабы для украинских бенефициаров. - Британия - 26 - Германия - 21 - Чехия - 18 - США - 17 - Австрия - 17 - Сейшелы - 13 (тут микс украинских бенефициаров и западных), - Турция - 11. В каких сегментах природных ресурсов наблюдается максимальная активность? На первом месте - энергетические ресурсы: природный газ, конденсат, этан, пропан, бутаны, нефть и каменный уголь (1303 разрешений). На втором месте - строительные материалы: песок, гранит, известняк, глина, суглинок (1244 разрешений). Это, преимущественно, строительный сектор, в значительной мере "велике будівництво". Именно поэтому новые гранитные бордюры во время войны укладывают в прифронтовых городах и в Киеве - финансовый профит сам себя не нарисует. На третьем месте - добыча питьевых, технических и и минеральных вод (700 спецразрешений). Питьевая вода - это, преимущественно, водоканалы. Далее идут такие природные ресурсы как янтарь, железная и марганцевая руда и т.д. Очевидно, что за весь период независимости, украинские природные ресурсы оказались в руках следующих групп влияния: - олигархии (преимущественно железная и марганцевая руда); - теневых и мафиозных групп: добыча песка, янтаря. - политических провластных групп влияния, контролирующих госкомпании: газ, нефть. Относительно легальные структуры природопользования частично сформировались лишь в секторе специального водопользования (водоканалы и компании, производящие напитки) - хотя и здесь проблем учета хватает. Небольшие вкрапления иностранного капитала были связаны лишь с добычей нефти. Здесь часть разрешений так и не были активированы (речь о черноморском шельфе). Что касается разработки сложных в добыче природных ресурсов (литий, уран, титан, графит), то здесь наблюдалось лишь: - добыча титана (олигархическая форма, потом квазигосударственная и в итоге - неэффективная приватизация в условиях войны); - и урана (практически банкротство государственной ядерной программы, которая вместо развития собственного ядерного "полуцикла", полностью была переведена на импортное сырье).

Новое в мой цитатник: Чем больше вы тратите времени на споры с людьми, с которыми вам не по пути, тем больше вы забираете у себя времени на поиск людей, с которыми вам по пути.

Давайте порахуємо вплив запровадження кількаступеневої ставки ПДВ на соціальні товари та комунальні послуги. До, речі, про це нещодавно говорив голова Асоціації прифронтових міст та громад та мер Харкова Ігор Терехов. Візьмемо родину пенсіонерів з сукупним доходом на рівні 15 тис грн на місяць (пенсії). Комунальні послуги можуть становити 2-2,5 тис грн на місяць і така сума не буде покриватись субсидіями. Запровадження нульової ставки ПДВ на комунальні послуги, поставки газу та електроенергії для населення, дозволить заощадити такому домогосподарству 300-400 гривень на місяць. За схильності витрат на продукти харчування та ліки на рівні 70%, економія на пільговій ставці податку (5%), може скласти від 500 до тисячі гривень на місяць (в залежності від переліку пільгових товарів). Сукупно економія споживчих витрат може скласти до 1,5 тис грн або 10% від сукупних доходів. Значна економія для вказаних домогосподарств і, водночас, стимулювання платоспроможного попиту (а також можливості купити більше якісних та корисних товарів і ліків). Декому може здатись, що економія тисячі гривень на місяць - "це не гроші". Але для пенсіонерів - це суттєва економія. Домогосподарство, яке складається з трьох осіб (батьки - пенсіонери, доросла працездатна особа) - тут дохід на місяць візьмемо на рівні 35 тис грн. на місяць. Економія комунальних витрат за рахунок застосування нульової ставки ПДВ складе до 500 грн. А економія на придбанні соціальних товарів за схильності до споживчих продуктових витрат на рівні 50% від доходів - більше тисячі гривень щомісяця. Сукупна економія - до 1,5 тис грн або більше 4% від доходів. На цьому прикладі бачимо, що вказана пільга надзвичайно важлива саме для найбільш незахищених верств населення - пенсіонерів. По мірі зростання доходів домогосподарств, вплив цієї пільги на їх платоспроможний рівень, трохи пригальмовується, але все рівно залишається досить суттєвим. І у контексті пільгової ставки на соціальні товари українського виробництва - тут мова йде не тільки про стимулювання внутрішнього платоспроможного попиту, але й щодо захисту внутрішнього ринку та українських товаровиробників (що дуже важливо в контесті тотального захоплення імпортом українського внутрішнього ринку). За рахунок пільгової ставки ПДВ, українські соціальні товари отримують ціновий конкурентний фактор. І тут варто згадати слова Ігоря Терехов: ".... у багатьох країнах є чіткий перелік соціально значущих продуктів харчування. Ми пропонуємо знизити ПДВ на такі товари до 5% і врегулювати торговельну націнку, щоб вона не завищувалася. Такі приклади ефективно працюють у Німеччині, Франції, Чехії".

Деиндустриализация нас спасет? Неожиданная оптика процессов. Потребления электроэнергии до войны - 15 Гвт на дневном пике. В 2024-2025 - сокращение потребления до 12 Гвт на пиках. Сейчас - обрушение потребления до 9 Гвт. Суточное потребление природного газа летом - 30-35 млн м куб в 2024-м, сейчас - 15 млн м куб. Причина - частичная остановка металлургии и тяжмаша. Но есть нюанс! Такую систему с профицитом намного сложнее "положить" и значительная часть ресурса идет населению и в коммунальную сферу.

Сирия может присоединиться к Мекканским соглашениям Турции - Саудовской Аравии и Пакистана в сфере обороны. Если такое расширение произойдет, речь уже будет идти о реальном суннитском военном альянсе и его акцент будет направлен не так против Ирана, как на сдерживание региональной активности Израиля. Более того, союз может расшириться за счет включения в него Египта. В условиях критического сокращения союзнических потенций США вне контуров Западного полушария и банкротства проекта Авраамических соглашений, Израилю придется искать новый формат безопасности, усиливая треугольник Израиль - Кипр - Греция и начинать новую стратегию в Африке (Сомали) для сдерживания хуситов и Турции одновременно. Ставка на меньшинства в виде друзов или курдов в Сирии уже не сработает: шанс упущен. Ключевая задача Израиля сейчас - зацементировать ситуацию в Иордании и создать буфер в виде Ливана. Первая задача решаема, вторая - не вполне. Ливан - классическая страна, где изначально созданные Францией институции (под христианскую прозападную страну) безнадежно устарели вследствие изменения демографического профиля. Посему, стратегическая задача для Израиля сейчас - формирование глобального треугольника с США и Индией, включая и проект "Пути специй". В глобальном контексте, роль СССР на Ближнем Востоке, в том числе, в контексте палестинского вопроса, занимает Китай. И здесь тоже вызов для Израиля, так как речь идет о двух нациях с ментальной преемственностью традиции в тысячи лет.

Ну вот, то о чем я и писал: Польша не снимет ограничения с транзита украинского зерна. И ситуация обострится в 2027 году на фоне нового избирательного цикла в Польше. Время общих больших польско-украинских логистических проектов упущено в периоде 2022-2023. Точнее, поделено на политику и идеологию. Примечательно, что драйверами идеологических процессов в двух странах стала деятельность институтов нацпамяти. Институт нацпамяти вместо института общих инвестиций.

Тобто треба відновити "природню" монетарну трансмісію, згідно з якою, доходність за депозитними сертифікатами має бути меншою, а не більшою за облікову ставку НБУ (зараз + 3,5% до облікової ставки). В новій парадигмі, НБУ має іммобілізовувати вільну банківську ліквідність під відсоток на рівні 0,75% від розміру облікової ставки. Змість дотацій на 300 млрд грн для банківської системи за рахунок ресурсів НБУ під час війни (через систему виплати доходів за депозитними сертифікатами) потрібно перейти до монетарної моделі з більш доступним рівнем кредитних відсотків для реального сектору економіки. В умовах війни, коли інфляція викликана не попитом, а витратами (передусім здорожчанням енергоносіїв і логістики), цільовий показник (таргет) індексу споживчих цін може бути збільшений з довоєнних 5% до 10%. Відповідно, облікова ставка може бути зменшена до 8–9%, що сформує передумови до формування ставок за кредитами на рівні 10–12% та доходності за депозитними сертифікатами на рівні 6–7% (це вивільнить до 50 млрд грн емісії НБУ, яка направлялась на виплату відсотків за цими інструментами). Збільшення інфляційної цілі до 10% дозволить НБУ перейти до політики нейтральної облікової ставки на рівні поточної інфляції (8–9%) замість наджорсткої політики позитивних ставок "з запасом" (15% і вище). Зараз фінансові ресурси надто дорогі для національного ринку капіталу та ключових позичальників — бюджету та реального сектору економіки. Тому варто розширити практику випуску "маркерних" облігацій внутрішньої держпозики (ОВДП) під мінімальний відсоток (75% облікової ставки) і дозволити банками формувати з таких паперів до 70% обов’язкових резервів (з постійною лінією РЕПО під заставу відповідних облігацій за рахунок коштів НБУ). Це суттєво знизить для Мінфіну вартість обслуговування державного боргу. Паралельно варто збільшувати норми обов’язкового банківського резервування для зняття "навісів" ліквідності з валютного ринку. Тобто ключове завдання — перерозподілити стимули, які надає НБУ, з банківської системи на реальний сектор економіки, надати імпульс кредитній активності банків у капіталомістких галузях економіки (переробка аграрної сировини, енергетика, ОПК, будівництво, логістика). Потрібно знижувати вартість доступу до капіталу для бізнесу, населення та державного бюджету. Як переконати МВФ Але ж, як ми з´ясували, саме МВФ через модель Полака зрештою обмежує кредитування й ділову активність бізнесу та населення. Питання: як змінити цю позицію, не посварившись із надважливим донором? Для цього треба подолати спротив банківського лобі і переконати МВФ в тому, що фінансові стимули не пов´язані з корупційними оборудками. На нашу думку, важливо змінити базову парадигму перемовин з МВФ: змістити акценти з консервації структурних економічних змін для досягнення макроекономічної стабільності на користь критичної потребу у структурній перебудові економіки до умов війни. Україна мусить показати МВФ дорожню карту посилення резистентності своєї економіки до ризиків війни за рахунок застосування монетарних стимулів. І переконати, що така модель буде зменшувати вартість утримання соціального сектору для західних партнерів (за рахунок збільшення питомої частки внутрішніх джерел фінансування). А розвиток ОПК і енергетики під час війни взагалі неможливі без підключення постійних каналів монетарного стимулювання. Інакше ці сектори економіки будуть цілком залежати від зовнішніх фінансових джерел. Однак, якщо стоїть завдання максимізації зовнішніх джерел фінансування, то політика НБУ має залишитися без змін. Тоді це вже не монетарна дилема, а світоглядна… https://www.dsnews.ua/ukr/economics/skinuti-gamivnu-sorochku-yak-perekonati-mvf-rozv-yazati-ruki-nbu-dlya-poryatunku-ekonomiki-19082026-465772?fbclid=IwdGRjcAT1j99jbGNrBPWP1nBkb2YFZXh0bgNhZW0CMTEAc3J0YwZhcHBfaWQMMzUwNjg1NTMxNzI4AAEel90X31ACoCKkb4Zb14MrxysxNVqseVWQAo0PJ7bgMxnumvZhTBW8x2qiq6k_aem_QPBpNk_oR_0yUVK7SoSChQ

З валютними (чистими) резервами ситуація інша: модель стимулює зростання валютних резервів НБУ за рахунок "стискання" внутрішнього кредиту (ці показники взаємопов’язані). У розумінні МВФ, емісія центрального банку в таких державах, як Україні, йде не на розвиток економіки, а розкрадається через систему держбанків, трансформуючись у непогашені, проблемні кредити. На жаль, ще жоден наш уряд не переконав фонд у зворотному. Якщо ж країна не вміє розвивати економіку за допомогою монетарного імпульсу — МВФ обмежує її емісійні можливості до мінімуму, зокрема шляхом надвисоких базових ставок, які відсікають кредитну активність бізнесу та населення (передовсім в іпотеці). Як це позначається на Україні Модель Полака обмежує країні-позичальнику розмір внутрішнього кредиту. Для цього підходить маяк за таким агрегатом як "чисті внутрішні активи". На них встановлюється планка максимального зростання: не більше за встановлену ціль. При цьому чисті валютні резерви НБУ обмежуються за мінімальним значенням. Щоб стримувати зростання внутрішнього кредиту, необхідно не випускати емісію в реальний сектор економіки (наприклад, залучаючи гривню на депозитні сертифікати НБУ) і тримати відсоткові ставки на максимальних рівнях. Що й робить наш центробанк: до 500 млрд грн банківської ліквідності зараз "закрито" у депосертифікатах НБУ. Бо це вигідна пропозиція: за облікової ставки на рівні 15,5% доходність трьохмісячних депозитних сертифікатів встановлюється на рівні 19% (+3,5 п.п.). Як наслідок, кредитна активність бізнесу концентрується виключно в програмі державної компенсації процентних ставок за кредитами 5-7-9. А відношення показника виданих банками кредитів до ВВП скоротилося до історичного мінімуму у 14% (під час війни цей показник має бути не менш як 50–60%). Тобто надвисокий рівень валютних резервів НБУ та історичний рекорд з прибутків банків (рентабельність капіталу на рівні 40%) були "придбані" за дуже дорогу ціну: стискання потенційного кредитного портфелю банків на рівні щонайменше 30% ВВП. А значить економіка за рік недоотримує приблизно $60 млрд кредитних ресурсів. Що ж до незалежної промислової політики, то для цього МВФ вимагає спочатку перемогти корупцію, а потім уже стимулювати внутрішній сектор. Інакше на цьому наживуться обрані олігархи… Монетарна політика війни: як змусити гроші працювати на економіку У контексті нової монетарної політики Нацбанку треба відповісти на кілька важливих питань. Перехід до моделей воєнного кейнсіанства має супроводжуватися монетарним стимулом. Інакше в економіці просто не буде фінансових ресурсів для проходження надважливого і надскладного треку структурної перебудови (внутрішні ресурси бізнесу тут обмежені, а іноземних інвестицій в умовах воєнних ризиків не буде). Тобто треба дати відповідь на просте питання: ми будемо формувати нову промислову політику під час війни? Наприклад, у вигляді децентралізованої, мережецентричної, розсередженої малої індустріалізації… Якщо відповідь схвальна, то монетарні інструменти НБУ мають бути відкалібровані під цілі такої політики. Наприклад, Нацбанк може видавати рефінансування комерційним банкам під заставу пулів інфраструктурних та кластерних промислових облігацій, зокрема й кластерів ОПК. Саме рефінасування треба застосувати як систему "крапельного фінансового поливу" таких галузей, як переробка аграрної сировини (зниження фізичних обсягів експорту через порти за рахунок зростання доданої вартості), енергетика, ОПК. Відповідне фінансування також можна спрямувати на підтримку прифронтових територій та будівництво житла (зокрема для ВПО). А систему депозитних сертифікатів НБУ треба повернути до її первісного функціоналу: іммобілізація тимчасово вільних залишків ліквідності банків під мінімальний відсоток. Нагадаємо, зараз банки розміщують у депосертифікатах основну частину ліквідності під максимальний процент, що демотивує їх кредитувати реальний сектор економіки.

Скинути гамівну сорочку. Як переконати МВФ розв´язати руки НБУ для порятунку економіки Заради співпраці з МВФ Україна обмежує внутрішнє кредитування, а реальний сектор недоотримує грошей. Чи здатен НБУ, незалежно від прізвища його керівника, переглянути монетарну модель заради виживання воєнної економіки? Якщо ж країна не вміє розвивати економіку за допомогою монетарного імпульсу — МВФ обмежує її емісійні можливості до мінімуму. Нацбанк укотре опинився в стані ручного перезавантаження керівництва. Так би мовити, сага про "незалежний НБУ" залишилася міфопоетичною реальністю… Але абсолютизовувати зміну "політиків" (хоча голова НБУ формально політиком не є) і недооцінювати саму політику — це вже класична родова вада української аналітики. Тому давайте відв’яжемося від персоналій і проаналізуємо фактори перезавантаження політики Національного банку, які вже давно назріли. Чому МВФ так опікується центробанками Політика НБУ роками йде у фарватері монетарних моделей Міжнародного валютного фонду (МВФ), які адаптовані для таких типів країн: - розвиткові; - з малою економікою; - з відкритою економікою; - сировинні; - кредитозалежні. У рамках цих моделей вважається, що така економіка залежить виключно від попиту на її експортну сировину і нейтральна відносно монетарних стимулів зростання. Відповідно до цього підходу, ключова мета центробанку — забезпечувати низьку інфляцію за допомогою наджорсткої монетарної політики (коли облікова ставка має бути вищою за інфляцію "з запасом"), а також формувати монетарні передумови для надвисокої доходності фінансових інструментів в нацвалюті для забезпечення банківської системи збільшеною нормою рентабельності (порівняно з іншими галузями). Найскладніша тут математика. Адже програма співпраці з МВФ спирається на цілу мережу маяків у вигляді таргетів — цілей, яких країні-реципієнту необхідно досягти. У 1957 р. Жак Якобус Полак, який з 1947-го працював одним із ключових аналітиків МВФ, опублікував математичну модель, що так і називалася — "модель Полака". То була математична матриця, яку фонд тепер накладає на кожну країну, яка потребує його ресурсів для латання дірок платіжного балансу (а інші країни до фонду за допомогою не звертаються). Модель виключає можливість країни, яка перебуває у перманентній кризі, поліпшити свій платіжний баланс за рахунок самостійної промислової політики. Експорт вважається екзогенним фактором, тобто він не залежить від дій самої "проблемної" країни, а є похідною від динаміки ВВП країн — торгових партнерів. Іншими словами, якщо світові ринки збуту зростають, то зросте й експорт, а якщо падають — жодні стимули та промислова політика не врятують. Те саме й з імпортом: у кожної країни є гранична схильність до імпорту від 0 до 1. Що ця схильність вища, то більше своїх доходів населення та бізнес конвертують у купівлю товарів з-за кордону. Стимулювання їхніх доходів в такій моделі тотожне збільшенню від’ємного торговельного сальдо країни. В Україні торговельний дефіцит цього року перевищить $60 млрд, що є критичним показником — країна дедалі більше переходить на імпорт за рахунок стискання внутрішнього сектору виробництва товарів. Чому МВФ зв´язує руки НБУ Модель Полака — це по суті "гамівна сорочка", яку МВФ надягає на малі, відкриті економіки з фіксованим (чи квазіфіксованим, тобто регульованим центробанком) номінальним обмінним курсом національної валюти. Для цього темпи приросту грошової бази необхідно жорстко прив'язати до аналогічної динаміки зростання чистих валютних резервів центрального банку та розміру внутрішнього кредиту. Монетарна база (МБ) = Чисті внутрішні активи (ЧВА) + чисті міжнародні резерви (ЧМР). Чисті міжнародні резерви — це різниця між валовими міжнародними резервами та зобов'язаннями, пов'язаними з резервами (переважно перед нерезидентами). Програма МВФ визначає жорсткі цільові маяки у вигляді максимального приросту ЧВА та мінімального приросту ЧМР. Таким чином таргетується обсяг монетарної бази країни у гривні, що впливає на загальний рівень монетизації економіки.

Плохие новости для Ближнего Востока - США нетто-экспортеры энергетических ресурсов. Почему раньше "стояние на Ормузе" было невозможно? Ведь войны на Ближнем Востоке после Второй мировой вспыхивали постоянно. Но они никогда не приводили к существенному снижению нефтяного трафика из стран Персидского залива (за исключением нефтяного эмбарго арабских стран в 70-х годах). Дело в том, что США получали значительную часть нефти непосредственно из стран Ближнего Востока и поэтому не допускали блокады. Но сейчас, США физически не зависят от поставок ближневосточной нефти. Правда есть зависимость ценовая - от мировых цен, но она решается путем введения запрета на экспорт нефти и/или нефтепродуктов для защиты внутреннего рынка (или путем увеличения экспортных пошлин). С 2020-го года США получили энергетический глобальный карт-бланш. Теперь зависимость от поставок ближневосточной нефти сформировалась у Китая. По сути, Китай в контексте поставок нефти - это США периода 70-х годов прошлого века, только с частичным компенсатором в виде российских энергоресуров и без авианосцев (точнее с тремя). США после энергетического кризиса 70-х усилили свой контроль за Ближним Востоком путем более активной поддержки Израиля и системы петродоллара с монархиями Залива, прежде всего, с саудами. У Китая иная стратегия: электрофикация энергетики, увеличение поставок нефти из РФ и переориентация поставок казахстанской нефти с запада на восток. В любом случае, для Ближнего Востока начинаются "тощие года". Период "тучных лет" как во сне фараона, завершился. Найдется ли Иосиф, который растолкует это монархиям Залива? Вспоминая известную фразу саудовского принца: "каменный век завершился не потому, что закончились камни; и нефтяной век завершится не потому, что закончится нефть", от себя добавлю: Мировой "нефтяной век" завершился в тот момент, когда нефть в достаточном объеме появилась в США

Глобальный тренд переформатирования социумов в развивающихся сырьевых странах в условиях применения внешних технологий контроля власти, очень напоминает пропорцию Парето: 20/80. При этом "20" - это "5" + "15". То есть, элита - это 5% населения. Еще 15% - это "периферия богатых". 80% - это "подражатели богатых" и бедные. В целом, 80% населения в такой модели балансируют на грани бедности. Возьмем таблицу доходов домохозяйств в Аргентине (одно домохозяйство = три человека). Переведу показатели дохода в доллары для наглядности. Месячный доход богатого домохозяйства - от 8,7 тис дол в месяц. У "периферии" - в среднем 3,8 тыс дол. У "подражателей" - 1,7 тыс дол. На грани бедности - 1,3 тыс дол. Сама черта бедности определена на уровне 1 тыс дол. Бедные - доход ниже 630 дол. Именно поэтому, любая выигрышная политтехнология будет базироваться на электоральные комплексы "богатых", "периферии" и "подражателей". При чем именно "подражатели" обеспечивают "золотую акцию" на выборах. Левым партиям получить голоса данной группы избирателей будет крайне сложно. "Подражатели" - все сплошь хотят стать "богатыми" или войти "в периферию". Голосовать за левых данная группа будет лишь на пике максимального разочарования в правых политических идеях. Такое разочарование приходит, как правило, после масштабного кризиса или войны.