Аналітика Куща

З валютними (чистими) резервами ситуація інша: модель стимулює зростання валютних резервів НБУ за рахунок "стискання" внутрішнього кредиту (ці показники взаємопов’язані). У розумінні МВФ, емісія центрального банку в таких державах, як Україні, йде не на розвиток економіки, а розкрадається через систему держбанків, трансформуючись у непогашені, проблемні кредити. На жаль, ще жоден наш уряд не переконав фонд у зворотному. Якщо ж країна не вміє розвивати економіку за допомогою монетарного імпульсу — МВФ обмежує її емісійні можливості до мінімуму, зокрема шляхом надвисоких базових ставок, які відсікають кредитну активність бізнесу та населення (передовсім в іпотеці). Як це позначається на Україні Модель Полака обмежує країні-позичальнику розмір внутрішнього кредиту. Для цього підходить маяк за таким агрегатом як "чисті внутрішні активи". На них встановлюється планка максимального зростання: не більше за встановлену ціль. При цьому чисті валютні резерви НБУ обмежуються за мінімальним значенням. Щоб стримувати зростання внутрішнього кредиту, необхідно не випускати емісію в реальний сектор економіки (наприклад, залучаючи гривню на депозитні сертифікати НБУ) і тримати відсоткові ставки на максимальних рівнях. Що й робить наш центробанк: до 500 млрд грн банківської ліквідності зараз "закрито" у депосертифікатах НБУ. Бо це вигідна пропозиція: за облікової ставки на рівні 15,5% доходність трьохмісячних депозитних сертифікатів встановлюється на рівні 19% (+3,5 п.п.). Як наслідок, кредитна активність бізнесу концентрується виключно в програмі державної компенсації процентних ставок за кредитами 5-7-9. А відношення показника виданих банками кредитів до ВВП скоротилося до історичного мінімуму у 14% (під час війни цей показник має бути не менш як 50–60%). Тобто надвисокий рівень валютних резервів НБУ та історичний рекорд з прибутків банків (рентабельність капіталу на рівні 40%) були "придбані" за дуже дорогу ціну: стискання потенційного кредитного портфелю банків на рівні щонайменше 30% ВВП. А значить економіка за рік недоотримує приблизно $60 млрд кредитних ресурсів. Що ж до незалежної промислової політики, то для цього МВФ вимагає спочатку перемогти корупцію, а потім уже стимулювати внутрішній сектор. Інакше на цьому наживуться обрані олігархи… Монетарна політика війни: як змусити гроші працювати на економіку У контексті нової монетарної політики Нацбанку треба відповісти на кілька важливих питань. Перехід до моделей воєнного кейнсіанства має супроводжуватися монетарним стимулом. Інакше в економіці просто не буде фінансових ресурсів для проходження надважливого і надскладного треку структурної перебудови (внутрішні ресурси бізнесу тут обмежені, а іноземних інвестицій в умовах воєнних ризиків не буде). Тобто треба дати відповідь на просте питання: ми будемо формувати нову промислову політику під час війни? Наприклад, у вигляді децентралізованої, мережецентричної, розсередженої малої індустріалізації… Якщо відповідь схвальна, то монетарні інструменти НБУ мають бути відкалібровані під цілі такої політики. Наприклад, Нацбанк може видавати рефінансування комерційним банкам під заставу пулів інфраструктурних та кластерних промислових облігацій, зокрема й кластерів ОПК. Саме рефінасування треба застосувати як систему "крапельного фінансового поливу" таких галузей, як переробка аграрної сировини (зниження фізичних обсягів експорту через порти за рахунок зростання доданої вартості), енергетика, ОПК. Відповідне фінансування також можна спрямувати на підтримку прифронтових територій та будівництво житла (зокрема для ВПО). А систему депозитних сертифікатів НБУ треба повернути до її первісного функціоналу: іммобілізація тимчасово вільних залишків ліквідності банків під мінімальний відсоток. Нагадаємо, зараз банки розміщують у депосертифікатах основну частину ліквідності під максимальний процент, що демотивує їх кредитувати реальний сектор економіки.