Аналітика Куща

Тобто треба відновити "природню" монетарну трансмісію, згідно з якою, доходність за депозитними сертифікатами має бути меншою, а не більшою за облікову ставку НБУ (зараз + 3,5% до облікової ставки). В новій парадигмі, НБУ має іммобілізовувати вільну банківську ліквідність під відсоток на рівні 0,75% від розміру облікової ставки. Змість дотацій на 300 млрд грн для банківської системи за рахунок ресурсів НБУ під час війни (через систему виплати доходів за депозитними сертифікатами) потрібно перейти до монетарної моделі з більш доступним рівнем кредитних відсотків для реального сектору економіки. В умовах війни, коли інфляція викликана не попитом, а витратами (передусім здорожчанням енергоносіїв і логістики), цільовий показник (таргет) індексу споживчих цін може бути збільшений з довоєнних 5% до 10%. Відповідно, облікова ставка може бути зменшена до 8–9%, що сформує передумови до формування ставок за кредитами на рівні 10–12% та доходності за депозитними сертифікатами на рівні 6–7% (це вивільнить до 50 млрд грн емісії НБУ, яка направлялась на виплату відсотків за цими інструментами). Збільшення інфляційної цілі до 10% дозволить НБУ перейти до політики нейтральної облікової ставки на рівні поточної інфляції (8–9%) замість наджорсткої політики позитивних ставок "з запасом" (15% і вище). Зараз фінансові ресурси надто дорогі для національного ринку капіталу та ключових позичальників — бюджету та реального сектору економіки. Тому варто розширити практику випуску "маркерних" облігацій внутрішньої держпозики (ОВДП) під мінімальний відсоток (75% облікової ставки) і дозволити банками формувати з таких паперів до 70% обов’язкових резервів (з постійною лінією РЕПО під заставу відповідних облігацій за рахунок коштів НБУ). Це суттєво знизить для Мінфіну вартість обслуговування державного боргу. Паралельно варто збільшувати норми обов’язкового банківського резервування для зняття "навісів" ліквідності з валютного ринку. Тобто ключове завдання — перерозподілити стимули, які надає НБУ, з банківської системи на реальний сектор економіки, надати імпульс кредитній активності банків у капіталомістких галузях економіки (переробка аграрної сировини, енергетика, ОПК, будівництво, логістика). Потрібно знижувати вартість доступу до капіталу для бізнесу, населення та державного бюджету. Як переконати МВФ Але ж, як ми з´ясували, саме МВФ через модель Полака зрештою обмежує кредитування й ділову активність бізнесу та населення. Питання: як змінити цю позицію, не посварившись із надважливим донором? Для цього треба подолати спротив банківського лобі і переконати МВФ в тому, що фінансові стимули не пов´язані з корупційними оборудками. На нашу думку, важливо змінити базову парадигму перемовин з МВФ: змістити акценти з консервації структурних економічних змін для досягнення макроекономічної стабільності на користь критичної потребу у структурній перебудові економіки до умов війни. Україна мусить показати МВФ дорожню карту посилення резистентності своєї економіки до ризиків війни за рахунок застосування монетарних стимулів. І переконати, що така модель буде зменшувати вартість утримання соціального сектору для західних партнерів (за рахунок збільшення питомої частки внутрішніх джерел фінансування). А розвиток ОПК і енергетики під час війни взагалі неможливі без підключення постійних каналів монетарного стимулювання. Інакше ці сектори економіки будуть цілком залежати від зовнішніх фінансових джерел. Однак, якщо стоїть завдання максимізації зовнішніх джерел фінансування, то політика НБУ має залишитися без змін. Тоді це вже не монетарна дилема, а світоглядна… https://www.dsnews.ua/ukr/economics/skinuti-gamivnu-sorochku-yak-perekonati-mvf-rozv-yazati-ruki-nbu-dlya-poryatunku-ekonomiki-19082026-465772?fbclid=IwdGRjcAT1j99jbGNrBPWP1nBkb2YFZXh0bgNhZW0CMTEAc3J0YwZhcHBfaWQMMzUwNjg1NTMxNzI4AAEel90X31ACoCKkb4Zb14MrxysxNVqseVWQAo0PJ7bgMxnumvZhTBW8x2qiq6k_aem_QPBpNk_oR_0yUVK7SoSChQ