Аналітика Куща

https://youtu.be/wXGq7d8-oB0

Я, конечно, представлял какого уровня люди заседают в Верховной Раде и каков уровень их когнитивных способностей… Однако, новые высказывания Безуглой поражают и нужно об этом сказать несколько слов, потому что дальше ехать некуда. Ну и, разумеется, свежий, объективный взгляд на происходящее с экономикой и финансами Украины. Крайне рекомендуем! Пожалуйста, будьте в курсе происходящего. Свежий и авторский подкаст Алексея Куща 🎙 «Аналитика Куща». Поделитесь с теми, кто дорог. Берегите себя, родных и близких. Полный подкаст нужно смотреть/слушать по ссылке 👉🏻 https://freeman.app/podcast/2755/ru 🎶 Знай больше других! Будь в Клубе Свободных людей Скачивай и слушай Podcast Свободный 🍏 AppStore и 🏳️ PlayMarket Подари ребенку и семье книгу 🤩 библиотека Свободных людей Поделись и подпишись на Свободный

- по логістиці і транспорту — обмеження первинного сектору економіки: аграрного та гірничо-рудного; - по великих промислових підприємствах (переважно ГМК) — збитки вторинному сектору; - по інфраструктурі та центрам великої торгівлі — збитки третинному сектору. Економіка відреагує закриттям підприємств, релокацією за кордон або перехідом у тінь. Виправити ситуацію в рамках базової економічної парадигми вже неможливо — лише зміна політики уряду та НБУ та нові смислові підходи можуть врятувати країну від системної економічної кризи під час війни. Про зростання вже не йдеться — мова про виживання в надскладних умовах https://www.dsnews.ua/ukr/economics/priloti-po-ekonomici-chomu-v-ukrajini-mozhut-lishitisya-lishe-dvi-zhivi-galuzi-28092026-468490?fbclid=IwdGRjcAUoz2ljbGNrBSjPYWV4dG4DYWVtAjExAHBkb2YFc3J0YwZhcHBfaWQMMzUwNjg1NTMxNzI4AAEeSRDCYPgfSH6BaEkWxThQv9o0JHAUUQckLC6v818bBOIinwXFOHYv5z-1woQ_aem_ekGauRZFPRnZTrgCPlQpMQ

Різке збільшення валового нагромадження основного капіталу (до +7,3%) у другому кварталі 2026 р. пов’язане із масштабними ремонтними роботами та підготовкою ТЕК до зими. Придбання нових основних засобів у другому кварталі впало до мінус 4,9%. НБУ в Макроекономічному та монетарному огляді за вересень 2026 р. дає такі оцінки. - Щодо рівня цін: "У липні промислова інфляція пришвидшилася до 42,5% р/р. Визначальним чинником залишалося подальше зростання цін у галузі постачання електроенергії, газу та пари (до 83,7% р/р) через вищу, ніж торік, оптову ціну на е/е, зокрема на тлі підвищення прайскепів та імпорту з ЄС. Попри сезонне зниження цін порівняно із зимовими піками, у серпні ціни на ринку "на добу наперед" залишалися в середньому майже на 22% вищими, ніж торік. Зростання цін у переробній промисловості пришвидшилося до 14,2% р/р на тлі високих виробничих витрат бізнесу на енергоресурси, логістику та оплату праці. Додатковим негативним чинником у липні стала масована хвиля російських атак на складську, логістичну та виробничу інфраструктуру бізнесу". - Щодо експорту: "Експорт с/г продукції в серпні скоротився до 1,5 млн т (на 60% р/р і на 49% м/м). Це зумовлено насамперед скороченням морського експорту через порти Великої Одеси (на 95% р/р), тоді як експортні перевезення через порти Дунаю зросли в 6,5 раза, залізницею — у 2,9 раза, автомобільним транспортом — на 10%". Експорт за видами транспорту - Щодо вакансій: "У серпні кількість нових вакансій вперше з початку року була нижчою за минулорічну. За даними Work.ua, кількість резюме в серпні зросла на 24% р/р, тоді як кількість вакансій дещо знизилась (-0.3% р/р). Однак за останній тиждень серпня нових вакансій було на 6% менше р/р. Причинами зниження попиту на працю були масовані атаки на інфраструктуру в серпні та зростання невизначеності щодо економічної активності. Від атак значно постраждали торгівельні мережі, тому найбільше скоротилася кількість вакансій у роздрібній торгівлі (-17% р/р у серпні) та сфері обслуговування (-4%)". За даними Spending, сума казначейських транзакцій за поточний рік становила 3,512 трлн грн, при цьому за 28 днів вересня було лише 316,8 млрд грн за середньомісячного показника 390 млрд грн. Найімовірніше, обсяг відповідних транзакцій у вересні не перевищить 340 млрд грн, тобто падіння казначейських операцій може сягнути 10–15%. Обвал у металургії Епіцентр кризи формується в гірничо-металургійному комплексі. За даними Опендатабот, лише $1,7 млрд приніс експорт чорних металів з України за січень-травень 2026 р., що майже стільки ж, скільки Україна отримала за піковий місяць експорту металу у 2021 р. Для порівняння: у 2021 р. експорт чорних металів приніс $15,7 млрд, а у 2025 р. — $4,7 млрд. Зацитуємо: "У період з 2013 по 2021 рр. частка металів залишалася стабільно високою — в середньому, близько 19% від загального експорту. Цьогоріч частка металів у структурі українського експорту скоротилася до 7%. Якщо рахувати дані по експорту безпосередньо від початку повномасштабної війни, не враховуючи січень та лютий 2022 р., то найуспішнішим для металургійного експорту за роки повномасштабної війни став 2025 рік — $4,7 млрд отримала Україна від продажу металів за кордон. Частка галузі в загальному експорті товарів і послуг сягла 9%". Причини падіння: ворожі удари по меткомбінатам, портова криза та запровадження ЄС механізму CBAM — спеціального мита на "вуглецевий слід". Зупинка в Україні металургійних гігантів лише ускладнить ситуацію. Наприклад, ArcelorMittal зупиняє роботу "АрселорМіттал Кривий Ріг", найбільшого металургійного підприємства країни. Згідно із звітністю 2025 р., компанія отримала 71,1 млрд грн виручки, сплатила 8,5 млрд грн податків та зборів в бюджети всіх рівнів (зокрема 1,8 млрд грн в держбюджет, 2,6 млрд грн у місцеві бюджети), на підприємстві працювало 17 тис. осіб. Потрійний удар по секторах Найімовірніше, Росія вивчила структуру української економіки. Саме тому удари завдаються комбіновано:

Сфера послуг і торгівлі для сучасної України — це 70% ВВП, понад 70% робочих місць та 80% податкових надходжень. За наявності широкого спектру ризиків війни, повільної трансформації базового технологічного укладу та низьких темпів капітальних вкладень (зокрема з боку бізнесу, держави та зовнішніх інвесторів), Україні не доводиться розраховувати на швидке зростання. Потенціал секторів і нова політика Можливість побудови динамічної моделі зростання в умовах війни на рівні 5%+ була упущена урядом у 2023–2025 рр. Ключове завдання станом на зараз — не допустити падіння. Розглянемо потенціал і внесок секторів. Найшвидшими темпами капіталізується економіка на базі первинного сектора (з урахуванням логістичної кризи та обмеженості нашого природного потенціалу ця модель для нас недоступна). Відносно високими темпами економіка капіталізується на базі зростання промислового сектору (особливо ОПК) — російські повітряні удари частково нівелювали і цей фактор. Українська економіка під час війни наростила валютний показник ВВП до понад $200 млрд здебільшого на базі третинного сектору (торгівля та послуги), хоча цей процес був повільним. Швидкі темпи зростання у вторинному секторі (промисловість) зараз можливі лише за умови інноваційної перебудови та нарощування капітальних інвестицій — а ці фактори з’являться вже після війни і те за умови зміни базової управлінської парадигми. Нинішній рівень технологічного розвитку України практично вичерпав себе. А досягти зростання у третинному секторі економіки можна лише за рахунок скорочення міграції та переходу у формат малих і середніх операторів ринку за умови, що вони не перейдуть у тінь (а тому цим економічним агентам треба запропонувати привабливу податкову модель). Крім того, для посилення такої моделі потрібна нова прокейнсіанська промислова політика у вигляді малої, мережевої індустріалізації. Анатомія ВВП: де падіння, а де зростання А тепер проаналізуємо статистичні дані. Зміна реального ВВП України У першому кварталі цього року ВВП України впав на 0,5%, у другому — зріс на 0,4%. Найімовірніше, падіння відновиться за підсумками третього або четвертого кварталів. За підсумками перших двох кварталів 2026 р. зафіксовано падіння у таких галузях економіки як сільське господарство, постачання електроенергії/газу (внаслідок деіндустріалізації), будівництво, транспорт і логістика, наука, операції з нерухомістю, освіта (за рахунок різкого скорочення молоді), продукти та послуги домашніх господарств. Глибина падіння — від 1–2% до більш як 10%. Зростання зафіксовано у таких секторах економіки як добувна та переробна промисловості (на жаль, це зміниться у III кварталі через зупинку ГЗК та меткомбінатів). На 4–5% збільшується оптова та роздрібна торгівля (динаміка також буде переглянута в III і IV кварталах). Зростає сектор адміністративних послуг, державного управління та оборони. Але чемпіон — сектор фінансів, який у II кварталі зріс на 27,8% (!!!), передусім за рахунок лобізму банківського сектору та монетарної політики НБУ (підвищення облікової ставки та утриманні її на надвисокому рівні). Сектор ІТ демонструє майже нульову динаміку. Отже, у III і IV кварталі до падаючих галузей економіки додадуться нові, такі як видобувна та переробна промисловість (через зупинку ГЗК та меткомбінатів). Оптова та роздрібна торгівля можуть суттєво знизити темпи зростання (через удари по складах, ТРЦ тощо). Продовжить зростати лише сектор державного управління (військові витрати) та банківська система (яка обслуговує фінансові транзакції). Якщо нічого не змінити, в Україні залишаться лише дві живі галузі економіки: державне управління (на факторі зовнішньої допомоги) та банківська система (яка буде обслуговувати цей фінансовий потік). Від споживчого спаду до просідання ринку праці Спостерігається різке гальмування кінцевих споживчих витрат домашніх господарств (фактор скорочення зовнішньої допомоги, яка йшла переважно на фінансування соцвитрат). А це був для нас ключовий драйвер зростання.

Прильоти по економіці. Чому в Україні можуть лишитися лише дві "живі" галузі Контури економічної кризи в Україні почали набувати реальних абрисів. Серед причин — суміш факторів: від екологічного податку в Євросоюзі, помилок українського уряду й НБУ до зміни векторів дронових і ракетних ударів ворога Розпочнемо з аналізу нової структури економіки, яка стала формуватися ще до повномасштабної війни. Оновлена структура української економіки Зазвичай промисловість у нас сприймають як ключовий сектор економіки. Це, так би мовити, фантомні смислові болі минулого століття. Справді, основну частину ВВП у XX ст. становив вторинний сектор економіки, тобто промисловість. В індустріальній економіці ключову роль відігравали фактори, що зумовлювали зростання індустріального ядра, зокрема, видобуток нафти, вугілля, залізної руди (ці галузі відносилися до первинного сектору економіки). Але у XXI ст., в умовах постіндустріальної економіки, ключовим стає третинний сектор — послуги. А для нього потрібні люди, споживачі та генератори знань/інформації одночасно. Саме тому людей часом називають "нафтою" XXI ст. Тож глобальна конкуренція зараз відбувається у форматі Alibaba проти Amazon чи Facebook проти TikTok. Ще одне спостереження: різке скорочення чисельності населення в сучасних економічних моделях призводить лише до бідності мешканців таких країн. Моделювання економічних процесів зараз відбувається на базі трисекторальної концепції економіки Фішера — Кларка. Згідно з нею, економіка сучасного типу складається з трьох основних секторів: - Перший, або первинний — це видобуток корисних копалин та сільське господарство. - Вторинний — виробничий сектор. - Третинний — сфера послуг, наука, освіта та медицина. У класичній роботі "Умови економічного прогресу" Колін Кларк дійшов таких висновків: зі зростанням доходу на душу населення, відносний попит на продукцію первинного сектора (насамперед на продукти сільського господарства) зменшується. Що стосується промислової продукції, то тут залежність не лінійна, а параболічна: що більший дохід на душу населення, то спершу вищий відносний попит на промислові товари, але потім починається зниження. Що ж до послуг — то тут знову лінійний взаємозв'язок, але якщо з сільськогосподарською продукцією вона зворотна, то у випадку з послугами — пряма: що вищий дохід, то більший попит і він тільки зростає. Отже, ключове завдання структурної перебудови економіки під час війни — пов'язати стратегію формування споживчих витрат населення із зміною структури економіки. Адже третинний сектор у контексті балансів валового внутрішнього продукту тісно взаємопов’язаний із динамікою вторинного сектору (промисловості). Так, у випадку випадання національної промисловості будь-яке стимулювання внутрішнього платоспроможного попиту спровокує лише збільшення обсягу імпортних товарів, а аграрна продукція шукатиме зовнішні ринки збуту, бо внутрішній буде замалим для обсягів агровиробництва. Одночасно зростання імпорту посилює залежність країни від зовнішньої фінансової допомоги. Кожна економіка у своєму розвитку проходить через кілька етапів, коли домінує первинний сектор (доіндустріальний тип), вторинний (індустріальний) та третинний (постиндустріальний). Жан Фурастьє у книзі "Велика надія XX століття" сформулював цей перехід залежно від структури зайнятості штатних працівників. У доіндустріальному типі економіки третинний сектор охоплює лише 10% працівників, в індустріальному — 20%, а в постіндустріальному — 70%. Якщо розподілити ВВП України у 2026 р. за трьома секторами, то на первинний сектор припадає 10%, на вторинний — 20% на третинний 70%. Таким чином, за структурою валового продукту ми перебуваємо в постіндустріальній фазі розвитку. Розширення третинного сектора до 70% ВВП за незмінного промислового та сільськогосподарського потенціалу під час війни додало нам орієнтовно до $50 млрд приросту ВВП на базі імпортних товарів (попри те, що імпорт вираховується з показника валового продукту). Цього досягнули без істотних капітальних вкладень лише на факторі зовнішньої допомоги.

"Специальная электоральная операция" (СЭО) в виде выборов-2026 в российскую Думу завершена. Партия власти (Единая Россия) получила 57% голосов и формирует монокоалицию. Видим усиление структур российской власти, но процесс имеет более далекоидущие последствия. Речь о формировании в РФ прослойки "нового дворянства" с включением в его состав значительной части участников войны. По сути, Россия встала на путь не только "иранизации" экономики, но и приступила к "иранизации" политики и идеологии. Интеграция в систему власти участников войны формирует некий аналог иранского КСИР: российского Корпуса стражей имперского величия (КСИВ-а). Прежняя модель власти в РФ формировалась следующим обрзом: национальные элиты на уровне автономных республик, краев, округов и областей - микроуровень; на макроуровне - власть в виде микса силовиков и крупного капитала. Силовые структуры формировали связанность макро и мико уровней. Сейчас Путин запускает проект создания новой политической системы в РФ, которая должна будет принять его исторический "саквояж". Местные правящие группы (которые в условиях системного кризиса часто переходят на сторону центробежных сил либо "реформаторско-трансформационных" сил), будут постепенно заменяться на милитаризированные политические группы власти (формируемые в процессе диалектической диффузии "война-власть-война"). Выше местных органов власти и Думы, эти военизированные политические группы никто не пустит, структура верхней надстройки не изменится. Но на нижнем и среднем уровнях трансформация будет глубокой. Связанность системы обеспечат уже не только силовики, а микс силовиков и военных. Именно поэтому, например, многие российские губернаторы сейчас пытаются "отметиться" участием в войне. Данная модель направлена не так против возможных прозападных рефлексий части общества в будущем, как против критического усиления влияния Китая. Аналоговая модель здесь - опять-таки иранская. Для Ирана Китай является чуть ли не единственным стратегическим партнером (как и для России), связь с которым обеспечивает технократ в роли Масуда Пезешкиана, но при этом КСИР оставляет окончательное решение за собой. Такая же модель может сложиться в РФ и "после Путина": условный технократ Мишустин при власти и КСИВ-а как "выпрямитель" переменного тока политических решений. Формирование данной системы в контексте войны означает лишь одно: "после Путина" РФ изменится примерно также, как Иран изменился после Хаменеи. То есть ее политика станет более радикальной (за это будет отвечать КСИВ-а) и более синоцентричной (за это будет отвечать технократ наподобие Мишустина). Поэтому все ожидания некоторых наших политиков, что "после Путина" война остановится сама собой, достаточно наивны. В любом случае, нам придется искать модель завершения войны, а не ждать Deus ex machina в виде "чудесного разрешения".

О "пророссийских партиях" в ЕС. Сама постановка вопроса несколько нелогична, но не смотря на это, данный дискурс часто встречается в нашем информационном поле. На самом деле, Марин Ле Пен как лидер Национального объединения и Алиса Вайдель как лидер АДГ никогда не были пророссийскими политиками, равно как и Мерц и Макрон не являются в чистом виде проукраинскими. Все они суть пронемецкие и профранцузские политики и работают не на украинский электорат, а на свой, "домашний". Макрон, Мерц, Марин Ле Пен, Алиса Вайдель - это структурные элементы европейских политических элит, которые каждый на своем месте играют свою роль в функционале политического маятника Парето: "элит и контрэлит". Если проанализировать политическую повестку АДГ или Национального собрания, там тема Украины или РФ занимает от силы один пункт из десяти. Вообще, тема российско-украинской войны и отношений с Украиной и РФ, возникает в ЕС исключительно в контексте проявившегося с 2022-го года дефицита европейской безопасности. Решение уравнения безопасности центристские политические силы ЕС (Макрон, Мерц, Урсула фон дер Ляйен) видят в максимальном продлении войны и поддержке военного функционала Украины (в надежде на смену власти в РФ). Правые и левые силы ЕС, решение уравнение безопасности видят в завершении войны и формировании некоего нового modus vivendi с РФ. Напомню, modus vivendi это образ сосуществования в рамках временных договоренностей сторон, когда постоянное соглашение априори невозможно. То есть ни о каком "новом союзе" Европы с РФ, очевидно, речь не идет. Таким образом, все отличие центристов и правых/левых в данном вопросе заключается в их подходах к решению "уравнения безопасности": либо за счет продолжения войны, либо за счет ее завершения. Что касается финансового следа, очевидно, что Россия тратит деньги на европейских политиков и даже на свадьбы сыновей американских президентов. Но это не такие удачные траты как многим кажется: европейские и американские политики и их дети, привыкли брать деньги не только у россиян, но и в Украине, интегрируясь, в том числе, в корпоративные структуры управления, такие как наблюдательные советы. Они везде берут деньги на постсоветском пространстве, но преследуют исключительно свои интересы, максимум - могут оказать услуги "личного характера" для того или иного олигарха или коррупционера в виде снятия санкций, предоставления убежища и паспорта. Для нас это означает лишь одно: дипломатически нужно уметь работать с любыми европейскими политическими силами, которые там находятся при власти. Мы как страна, в отличие от грантовых структур и активистской части общества, не являемся участниками "воук-интернационала" и поэтому должны быть готовы взаимодействовать с любым выбором европейских избирателей, не становясь на ту или иную сторону. Потому что это не наш выбор, а выбор избирателей в Германии, Франции и т.д. А нам хотя бы со своими выборами когда-нибудь разобраться....

Осенние мысли: Тот, кто ради эфемерного добра творит реальное зло, одновременно отдаляется от эфемерного добра и растворяется в реальном зле.

Рецесія найближчим часом більш ніж реальна. Епіцентр кризи: логістика, транспорт, експорт аграрної сировини, ГМК, сектор торгівлі та послуг. Криза супроводжуватиметься скороченням вакансій, податкових надходжень до бюджету та бізнес-активності загалом. Економіка має або структурно змінитися, тобто розконцентруватися та перейти до інших форм ведення бізнесу. Або сподіватися на закінчення війни 2027 року. Інакше — криза. https://zn.ua/ukr/macroeconomics/ukrajina-ne-hotova-do-novoji-krizi-a-vona-vzhe-tut.html?fbclid=IwdGRjcAUkkQJjbGNrBSSQ-mV4dG4DYWVtAjExAHBkb2YFc3J0YwZhcHBfaWQMMzUwNjg1NTMxNzI4AAEeVmYJ66lypucjvAlKoIDahB32Eh3o3EbskYscuflpgW7XJ48Y8FsE4vZ7W8E_aem_pPpx-FjKiVHnNx_nTJiVxA

Визначальним чинником залишалося подальше зростання цін у галузі постачання електроенергії, газу та пари (до 83,7% р/р) через вищу, ніж торік, оптову ціну на е/е, зокрема на тлі підвищення прайс-кепів та імпорту з ЄС». Окремо НБУ зазначає, що зростання цін у переробній промисловості пришвидшилося до 14,2% р/р на тлі високих виробничих витрат бізнесу на енергоресурси, логістику та оплату праці. На додачу негативним чинником у липні стали масовані російські атаки на складську, логістичну та виробничу інфраструктуру бізнесу. Щодо ділових очікувань НБУ зазначає, що ділові очікування підприємств погіршилися в більшості видів діяльності на тлі масштабних руйнувань об'єктів логістики й бізнесу та блокування морського коридору. Ділові настрої послабилися в промисловості, торгівлі й будівництві. Скоротилися й реєстрації компаній і ФОП, що додатково свідчило про послаблення економічної активності. Щодо експорту: «…експорт с/г продукції в серпні скоротився до 1,5 млн т (на 60% р/р і на 49% м/м)». Це зумовлено насамперед скороченням на 95% р/р морського експорту через порти Великої Одеси, тоді як «експортні перевезення через порти Дунаю зросли в 6,5 разу, залізницею — у 2,9 разу, автомобільним транспортом — на 10%». Щодо промислового виробництва зазначається, що загалом воно скоротилося на 1,7% р/р. При цьому зростання добувної промисловості сповільнилося до 0,3% р/р, переробна промисловість скоротилася на 0,2% р/р через відновлення падіння в харчовій промисловості та металургії на тлі блокування портів. І тільки машинобудування прискорилося завдяки оборонним замовленням. Хоча НБУ спостерігає зростання в роздрібній торгівлі в липні на 8,7% р/р за даними Держстату, «проте в серпні оперативні індикатори свідчили про сповільнення її зростання (+10,8% р/р у серпні проти 17,7% р/р у липні за даними ДПС щодо розрахунків через РРО) на тлі руйнувань об'єктів торговельної логістики та обстрілів ТРЦ». Щодо вакансій варте уваги те, що кількість нових вакансій уперше з початку року була нижчою за торішню. За даними Work.ua, кількість резюме в серпні зросла на 24% р/р, тоді як кількість вакансій дещо знизилася (-0,3% р/р). Однак за останній тиждень серпня нових вакансій р/р уже було на 6% менше. «Причинами зниження попиту на працю були масовані атаки на інфраструктуру в серпні та зростання невизначеності щодо економічної активності. Від атак значно постраждали торговельні мережі, тому найбільше скоротилася кількість вакансій у роздрібній торгівлі (-17% р/р у серпні) та сфері обслуговування (-4%)». Дані Опендатабот надають аналітику щодо інших аспектів кризи, що насувається на горизонті подій. З липня 2024 року податкова заборгованість українських підприємств збільшилася із 132 млрд до 263 млрд грн. При цьому 92% боржників — малі та середні компанії. Епіцентр кризи сформувався в гірничо-металургійному комплексі. За даними Опендатабот, лише 1,7 млрд дол. приніс експорт чорних металів з України за січень—травень 2026 року — «це майже стільки ж, скільки Україна отримала за піковий місяць експорту металу 2021 року». Для розуміння: 2021 року експорт чорних металів приніс 15,7 млрд дол., а 2025-го — 4,7 млрд. Причини падіння: удари по меткомбінатах, портова криза та запровадження ЄС механізму CBAM — спеціального мита на «вуглецевий слід». Зараз криза поширюється на сектор послуг унаслідок ударів РФ по логістичних складах і ТРЦ. Для розуміння значущості знову звернемося до даних Опендатабот: «697,27 млрд грн сягнув сукупний дохід десятки компаній-лідерів у сфері оптової торгівлі за даними Індексу Опендатабот-2026. Це на 23% більше, ніж сукупний дохід лідерів Індексу-2025. За рік дохід удалося збільшити всім компаніям, а ось прибуток — ні. До топу потрапили 3 компанії, що торгують паливом, по 2 компанії з тютюнового бізнесу, фармацевтики й металургії та 1 продовольча компанія. «Вхідний квиток» до переліку найкращих цьогоріч склав 43 млрд грн доходу». Підсумовуючи, можна сказати, що економіка входить у смугу системного охолодження.

Україна не готова до нової кризи, а вона вже тут Економічна система України вдруге за час війни опинилася перед системним викликом структурної перебудови. Перший такий виклик виник на початку війни 2022 року. Тоді це коштувало нам падіння ВВП на рівні 29% і промислового виробництва — більш як на 30%. Додалися ще девальвація гривні та інфляція на рівні 26%. Після 2022 року на нас чекало перезавантаження економічної моделі. Що ж, маю дві новини: погану та відносно позитивну. Відносно позитивна — економіка знайшла точку опори в зовнішній допомозі, секторі послуг і сировинному експорті. Цей процес вироблення резистентності до шоків війни дав змогу 2023 року відштовхнутися від дна (зростання ВВП на 5% на низькій статистичній базі порівняння) та зростати на рівні 2–3% у подальші два роки (2024–2025). Погана новина — економіка так і не перейшла в стан структурної перебудови й вироблення резистентності до токсичних викликів війни. Для цього просто забракло внутрішніх кредитних ресурсів через наджорстку політику НБУ, спрямовану на створення тепличних умов для групи банківського лобі. Економіка, яка не адаптувалася до умов війни і просто «купила» собі кілька років умовно сталого розвитку за рахунок зовнішньої допомоги, приречена на постійне занурення в крижану купіль структурної кризи щоразу, як змінюються базові умови зовнішнього фінансування чи режим фізичних руйнувань під час війни. Простими словами, нинішня криза — це невиконане «домашнє завдання» всіх попередніх урядів Дениса Шмигаля та Юлії Свириденко. Фактично це і не були уряди структурних змін економіки та пристосування її до умов війни, а лише «ложа чиновників», які виконували функції фінансового дирижизму. Ступінь підготовки економіки до нових викликів ілюструє законопроєкт про державний бюджет на 2027 рік. У пояснювальній записці до законопроєкту уряд уже усвідомлює загрозу рецесії, наголошуючи, що економічна динаміка на початку 2026 року вперше з І кварталу 2023 року стала від’ємною. Зокрема, «у липні-серпні 2026 року умови роботи підприємств учергове ускладнилися. Посилення ударів по виробничій, складській, поштовій і транспортній інфраструктурі порушило окремі ланцюги постачання, а суттєве обмеження роботи чорноморських портів звузило можливості реалізації продукції на зовнішніх ринках на невизначений термін». Найбільша криза на тлі засилля імпорту спостерігається в промисловому секторі: у січні—липні 2026 року обсяг виробництва промислової продукції скоротився на 0,3% порівняно з відповідним періодом попереднього року. При цьому в проєкті держбюджету на 2027 рік для обслуговування державного матеріального резерву передбачено видатки в сумі 69,4 млн грн, у тому числі 26,6 млн грн за загальним фондом і 42,8 млн грн за спеціальним фондом для «проведення розрахунків із суб’єктами господарювання за обслуговування запасів державного матеріального резерву за рахунок реалізації матеріальних цінностей у порядку освіження». А видатки на заходи з мобілізаційної підготовки галузей національної економіки передбачено за загальним фондом у сумі 144,4 млн грн. Для порівняння, за бюджетною програмою «Реалізація Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про створення Американо-Українського інвестиційного фонду відбудови» передбачені видатки в обсязі 960,3 млн грн. Ця сума вдвічі більша, ніж витрати держави на формування матеріального резерву та на мобілізаційну підготовку галузей національної економіки. Тобто в умовах, коли необхідно максимально накопичувати державні резерви напередодні надважкої зими (запаси палива, продовольства, ліків тощо), уряд планує витратити на поповнення стратегічного резерву лише… 69 млн грн, тобто до 1,5 млн дол. Такого поповнення резерву не вистачить навіть на середній обласний центр. А на мобілізаційні заходи в економіці на п’ятому році війни буде витрачено лише 144 млн грн, що є суто символічною сумою. Додає штрихів і НБУ у своєму Макроекономічному та монетарному огляді за вересень 2026 року. Щодо інфляції: «У липні промислова інфляція пришвидшилася до 42,5% рік до року (р/р).

https://youtu.be/4MKXIFrk7R0

🌐🎙🗣 Друзья! Вчера состоялась первая лекция авторского курса Алексея Куща «Эндшпиль войны и трансформация глобального мира» — «Экономико-политическое настоящее и будущее Украины». 📚Это был насыщенный вечер глубокого интеллектуального общения и совместного поиска ответов на сложные вопросы о настоящем и будущем Украины. Алексей Кущ подробно разбирал экономические, политические, социальные и демографические процессы страны, предлагал собственные прогнозы и отвечал на вопросы участников. Предлагаем вашему вниманию несколько небольших фрагментов из первой лекции: ✅А. Кущ о месте Украины в новой архитектуре безопасности Европы. По его оценке, роль европейской «цитадели» сегодня переходит к Польше, которая становится центром соответствующих инвестиций и подготовки. Украина же в этой конструкции выполняет роль «подола» перед «рыцарским замком» Польши — пространства, принимающего на себя первую волну военного удара, позволяющего европейской крепости подготовиться. ✅ А. Кущ о будущих выборах и политической системе Украины. Происходящие процессы в стране он сравнивает с сюжетом романа Агаты Кристи «Десять негритят». В украинской политической системе, по его оценке, потенциальные конкуренты основного претендента на должность Президента так же постепенно ослабляются или выводятся из политической игры, а отдельную роль в формировании будущей конфигурации могут играть внешние игроки. ✅ А. Кущ о демографическом следе войны для Украины. Среди долгосрочных последствий он прогнозирует сокращение численности населения до 10–15 млн человек, увеличение доли женщин до 60–65% и низкую продолжительность жизни. Демографический след войны, по его оценке, будет ощущаться десятилетиями и ограничивать возможности восстановления экономического и промышленного потенциала страны. ✅ Напоминаем, что курс продолжается и к нему ещё можно присоединиться. Все три лекции курса «Эндшпиль войны и трансформация глобального мира» будут доступны участникам в записи. 📌 Присоединиться к курсу можно по ссылке: https://www.bortnikshool.com/ru/course/20332?utm_source=chatgpt.com