Законопроєкт №13007-д прийнято у другому читанні! 271 - за! Посилюємо захист вкладників і робимо механізм роботи з проблемними банками більш зрозумілим та ефективним. Йдеться насамперед про те, щоб у разі банкрутства банку люди та кредитори мали більше можливостей повернути свої кошти, а держава витрачала менше ресурсів на виведення таких банків з ринку.
Данило Гетманцев ✔
Народний депутат🇺🇦 Голова фінансового комітету ВРУ. Секретар Національної ради з відновлення України від наслідків війни. Електронна пошта: hetmantsev@rada.gov.ua Чат: https://t.me/Getmantsev_Chat Контакти: https://linktr.ee/danylo_getmantsev
-
-
Друзі, якщо не встигли приєднатися до мого ефіру на Київ FM, запрошую подивитися його зараз. Говорили про те, що справді важливо: бюджет-2027, фінансування оборони, підтримку бізнесу та зарплати, зокрема вчителів. Не пропустіть! 🔹https://youtu.be/ynI8lNkl6cs?si=RrGz99qEWf7DTbSY
-

Український defense tech зіткнувся з дедалі гострішим обмеженням – нестачею інженерів та інших технічних фахівців. Як пише Bloomberg, оборонні компанії отримують інвестиції, нарощують виробництво й готові наймати людей, але не можуть закрити критично важливі вакансії. Особливо бракує розробників апаратного забезпечення, фахівців із радіозв’язку та антен, хіміків, технологів і керівників виробництва. Через це деякі підприємства не завжди встигають виконувати запити військових і швидко запускати нові розробки. 🔸Опитування 27 оборонних компаній, проведене Українською радою зброярів і CORE Team, показало: усі вони планують розширювати команди, а 25 уже мають відкриті вакансії. Підприємства підвищують зарплати, повертають досвідчених фахівців і навчають людей без відповідного досвіду. Проте підготовка інженера потребує часу. У 2025 році на бакалаврські програми з авіаційної та ракетно-космічної техніки вступив лише 671 студент, а з хімічної інженерії – 464. Ми навчилися швидко створювати технології, які змінюють ситуацію на полі бою. Одним із головних обмежень стала нестача людей, здатних перетворити розробку на серійне виробництво. Тому підготовка інженерів – це вже не лише питання освіти або ринку праці. Це частина оборонної політики держави. Потрібне пряме партнерство університетів, закладів професійної освіти й виробників. Поряд із повноцінною вищою освітою варто розвивати короткі програми перепідготовки, дуальне навчання та корпоративні навчальні центри. Адже від збільшення кадрового резерву у цьому напрямку сьогодні залежить і розвиток українського виробництва, і наша здатність швидко давати фронту необхідні технологічні рішення.
-
Продовжую аналізувати Програму діяльності Уряду, яка наразі опрацьовується у Верховній Раді. Серед важливих цілей Програми – створення умов для незалежного життя та повноцінної участі людей з інвалідністю в суспільстві. Напрям, безумовно, правильний. Але питання в тому, як ми будемо вимірювати реальні зміни для людей. Так, Програма передбачає системний підхід: побудову єдиного маршруту людини – від лікування та реабілітації до протезування, соціальних послуг, освіти та/або працевлаштування. Також передбачено удосконалення послуг підтриманого проживання, денного догляду, персональної асистенції та «перепочинку сім’ї». Усі п’ять завдань у межах цього напряму мають бути виконані у 2027 році. Водночас із конкретними показниками, за якими можна буде оцінити результат, ситуація складніша. Серед визначених у Програмі показників, які безпосередньо стосуються людей з інвалідністю, зокрема: 🔹 забезпечити у 2026–2027 роках протезуванням у повному обсязі всіх, хто звернувся і потребує відповідних виробів; 🔹 більш ніж удвічі збільшити кількість людей, які отримують послуги стаціонарного догляду та підтриманого проживання за принципом «гроші ходять за людиною»; 🔹 збільшити частку офіційно працевлаштованих людей з інвалідністю з 16% до 25%. І тут бачу проблему. Лише щодо протезування результат визначено на 2026–2027 роки. Для працевлаштування, стаціонарного догляду та підтриманого проживання цільові показники встановлені на 2027 рік без проміжних орієнтирів. А щодо персональної асистенції, денного догляду та послуги «перепочинок сім’ї» окремих кількісних показників результату взагалі не визначено. Окремо – про працевлаштування. Збільшення частки офіційно працевлаштованих людей з інвалідністю з 16% до 25% – важливий крок, але, на мій погляд, це має бути лише проміжним орієнтиром. Для розуміння: у 2022 році в ЄС рівень зайнятості людей з інвалідністю віком 20–64 роки становив 54,3%. Звичайно, напряму порівнювати ці показники через різну методологію не можна, однак європейські дані показують, що потенціал для значно ширшого залучення людей з інвалідністю до ринку праці є. Тому важливо вже зараз визначити конкретні результати на кожен рік, зрозумілі показники їх досягнення та забезпечити необхідне фінансування. Бо оцінювати виконання Програми маємо не лише за кількістю виконаних завдань, а насамперед за тим, які зміни відчули люди.
-
repost Початок осені для України в умовах такої війни – це можливість доробити необхідне на зиму. На те, щоб пройти цей рік. На те, щоб увійти в рік наступний. Забезпечити оборону. Забезпечити соціальні виплати. Забезпечити нормальне функціонування нашої держави попри все. Можливість для цього є. Урядовці, парламентарі – всі про це знають. Рішення тут, в Україні, відкривають кошти від партнерів. Одна частина – це рішення уряду. Їх 44 рішення потрібно, і це буде 15 мільярдів доларів. Усе цілком конкретно, уряд забезпечить ухвалення цих рішень до першого листопада. Премʼєр та міністри усвідомлюють свою особисту відповідальність. Так само є частина відповідальності перед народом України і у парламентарів: близько 15 мільярдів доларів – їхня частина роботи, яку необхідно виконати. Це стосується цілком конкретних законопроєктів, ухвалення яких відкриває кошти з підтримки партнерів для України.
-
Сьогоднішні голосування у Раді ще раз показали: у нинішній ситуації кожне рішення має свою ціну. І вимірюється вона вже мільярдами, яких країна потребує для оборони. Де брати ці гроші? На чому держава справді має економити, де ми досі втрачаємо величезні ресурси і чому підтримка власного виробника сьогодні – теж питання фінансової стійкості країни? Про це говорили в ефірі Radio NV. Послухайте.
-
Тимчасові прихистки мали дати людям дах над головою на перший час після евакуації. Але для тисяч українців цей «перший час» триває вже роками. Станом на червень 2026 року в Україні було понад 1,5 тис. колективних центрів, у яких проживали близько 70,5 тис. людей. За даними опитування УВКБ ООН та Офісу Омбудсмана, 69% опитаних мешканців таких центрів живуть там щонайменше рік, а 29% – понад три роки. ‼️Головною перешкодою для переїзду залишається вартість житла: 58% опитаних не можуть його собі дозволити. Ще 16% чекають на можливість повернутися додому, а 7% не знають, куди можуть переїхати. Для багатьох ВПО колективний центр – єдине місце, де вони можуть жити. Але наше завдання – дати людям реальну можливість переїхати звідти в окреме житло. Для цього потрібна системна житлова політика для внутрішньо переміщених осіб. Комусь потрібне соціальне житло або доступна оренда, комусь – пільгова іпотека. Люди, чиї домівки зруйновані, мають вчасно отримувати компенсації, а житлові ваучери для ВПО з окупованих територій повинні стати доступними для більшої кількості родин. Однак нинішніх програм недостатньо за масштабом, тому першочергово отрібно розширювати «єОселю» та паралельно запускати велику державну програму доступного житла, яка об'єднає кошти бюджету, громад, міжнародних партнерів і приватних інвесторів. Врешті колективний центр має залишатися першим безпечним прихистком після евакуації, а не ставати житлом на роки, і кожна сімʼя повинна мати можливість переїхати у власне чи орендоване житло або, коли це стане безпечно, повернутися додому.
-
edited На додаток ВР провалила ще один маяк МВФ і майже провалила ще одне зобовʼязання. Просто подивіться, як голосували «проєвропейські» та найєвроінтергаційніші фракції. До частини СН такі ж самі питання. Люди вже в виборах.
-
edited І так, ціна цієї «помилки» гравців в політику 4 млрд.євро допомоги від ЄС та програма з МВФ. Фінансова катастрофа не на порозі. Вона вже в кімнаті.
-
edited Хочу вибачитися перед усім українським бізнесом, перед переробною промисловістю, легкою промисловістю, ритейлом тощо за провал законодавчих ініціатив, спрямованих на усунення норм, що дискримінують вас порівняно з іноземними конкурентами. За себе, бо не зміг переконати колег, і за колег, за яких відверто соромно. Сьогодні популізм і схеми перемогли. І, вочевидь, Рада вже не здатна на важкі рішення. А легких у нас не лишилося.
-
В Раді виступає Премʼєр із закликом до народних депутатів підтримати реформи та наші міжнародні зобовʼязання задля порятунку країни. Без перебільшення.
-

❗️Станом на липень 2026 року середня зарплата в Україні була на рівні 32 243 грн, що менше на 1,6% (або на 540 грн), ніж у червні (32 783 грн) – Держстат. В середині літа найбільші середні заробітні плати українці отримували у таких галузях: 🔹ІТ – 78 716 грн (у червні – 77 931 грн); 🔹Авіатранспорт – 69 679 грн (67 472 грн); 🔹Фінанси та страхування – 64 922 грн (61 047 грн). Тим часом найменші середні заробітні плати були в наступних секторах: 🔸Творчість, мистецтво, розваги – 16 734 грн (в червні – 17 684 грн); 🔸Бібліотеки, архіви, музеї – 16 765 грн (16 952 грн); 🔸Освіта – 20 237 грн (25 394 грн). Щодо структури доходів в регіонах: найбільше люди традиційно заробляють в Києві – 49 463 грн (в червні – 48 393 грн), а найменше – у Чернівецькій області – 23 354 грн (в червні – 24 472 грн). Зниження середньої зарплати у липні на 540 грн, або на 1,6%, може мати сезонний характер. Водночас значно важливішою проблемою залишається великий розрив у доходах як між різними галузями, так і між регіонами. Питання не в тому, що в ІТ, фінансовому секторі чи інших галузях люди заробляють більше. Питання в тому, що в освіті, культурі та інших суспільно важливих сферах оплата праці залишається неприйнятно низькою. Особливо показовою є ситуація в освіті: у липні середня зарплата тут становила 20 237 грн проти 25 394 грн у червні. За місяць – мінус 5 157 грн, або 20,3%. Неодноразово наголошував, що праця освітян має оплачуватися гідно. І дуже неприємно нагадувати про це сьогодні, 1 вересня, у День знань. Однак не може вчитель, який навчає наших дітей і фактично формує майбутнє країни, отримувати зарплату, якої не вистачає на базові потреби родини. Саме тому підвищення зарплат педагогів має бути одним із пріоритетів держави. Найнижчий посадовий оклад педагогічного працівника має становити три мінімальні зарплати, як це передбачено законом. І рухатися до цього потрібно не колись у майбутньому, а вже зараз.
-
Дякуємо нашим вчителям, які попри всі надскладні випробування, що випали на їхню долю, – обстріли, втому та жах цієї війни – продовжують навчати дітей, спрямовувати їх, підтримувати, давати слушні поради та допомагати їм вірити в себе, у власні сили та світле майбутнє. Та найбільше хочеться, щоб це майбутнє якнайшвидше стало мирним. Щоб перше вересня знову було просто святом – без тривог, до яких ми, на жаль, уже звикли, без обстрілів і, головне – без війни. Просто перше вересня з мирним небом над нашою країною.
-
Знову ворог вночі атакував наші міста ракетами та дронами. На жаль, є загиблі та поранені. Щирі співчуття рідним і близьким тих, чиї життя забрала ця атака. Постраждалим – якнайшвидшого одужання.
-
Провели фракцію з Премʼєром та міністрами. Обговорювали ситуацію в державних фінансах. Маємо називати речі своїми іменами. Маємо додаткові потреби на армію — 23,5 млрд євро. До того ж, маємо потенційно невиконані зобов’язання по реформах, від яких залежить, чи нададуть партнери 26 мільярдів євро на першочергові потреби України. Що робить опозиція? Забуває про політику і підтримує євроінтеграційні законопроєкти, рятуючи країну? Звичайно, ні. Опозиція блокує розгляд законопроєктів, наполягаючи на всіх процедурах та розгляді всіх поправок. Розуміючи, що при щільності повітряних тривог розглянути нічого не вдасться взагалі. У країні війна — опозиція вже на виборах. Українська політика як вона є. Нещадна і безтямна.
-
Друзі, за декілька хвилин буду в ефірі Київ FM: https://radio.kyiv24.news/ Поговоримо про бюджет наступного року і фінансування оборони, а також про підтримку бізнесу під час війни. Окремо – про зарплати освітян, пенсійну реформу і те, що потрібно робити, аби наші люди залишалися в Україні, а ті, хто виїхали – поверталися додому. Тем для розмови дійсно накопичилося чимало. Приєднуйтеся!
-
Зустрівся із представниками місії МВФ. Бесіда надскладна. Стан публічних фінансів не залишає поля для оптимізму. Обговорили стан реалізації ключових домовленостей України у межах програм співпраці з МВФ та ЄС у сфері податкової політики, реформування фінансового сектору та ринків капіталу. Значна частина цих зобов’язань потребує відповідних змін на законодавчому рівні. Водночас ситуація у парламенті залишається непростою. Голоси доводиться збирати фактично під кожне системне рішення. Але люди очікують від нас не пояснень складності політичного процесу, а конкретного результату. Саме тому на сьогодні нашим першочерговим завданням є забезпечення послідовності реформ та своєчасного виконання взятих зобов’язань. Від цього залежить макрофінансова стабільність держави, подальша підтримка та без перебільшення виживання країни. Одночасно обговорили деякі заходи з подолання бідності, яка в країні зросла вдвічі у порівнянні з довоєнними часами. Є конкретні пропозиції, спрямовані на підтримку людей. Торкнулися також і питань подолання системної корупції, зокрема в банківській сфері, що у справі «Форест Гамп» підриває довіру до українських інституцій та протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом як такої. Моя позиція є однозначною: маємо очиститися від всіх тих, хто вчиняє корупційні правопорушення у війну та притягнути їх до відповідальності.
-
Водночас у дискусії про майбутнє пенсійної системи України варто дивитися на досвід країн, де накопичувальна система вже працює. Причому важливо оцінювати не лише те, скільки люди змогли накопичити на старість, а й те, як ці кошти працюють на економіку країни. Показовий приклад — Румунія. За даними Асоціації приватно адміністрованих пенсій Румунії (APAPR), станом на кінець липня 2026 року понад 4,6 млн людей регулярно сплачують внески до другого рівня пенсійної системи. Активи приватних пенсійних фондів уже сягнули 246,7 млрд леїв, а чистий інвестдохід, нарахований учасникам, уперше перевищив 100 млрд леїв. Понад 350 тис. учасників і бенефіціарів уже отримали 7,9 млрд леїв виплат. ❗️Але для нас важливий ще один аспект цього досвіду: близько 95% активів пенсійних фондів інвестовано всередині Румунії. Приблизно дві третини — у державні облігації, понад чверть — в акції компаній, що котируються на Бухарестській фондовій біржі. Тобто кошти, які люди відкладають на власну старість, не просто накопичуються, а працюють всередині країни: фінансують державу, забезпечують довгостроковим капіталом національний бізнес і водночас приносять дохід майбутнім пенсіонерам. Саме такого ефекту ми маємо прагнути і в Україні. Нам потрібна система, за якої пенсійні накопичення будуть надійно захищені та професійно інвестовані, а значна частина цих коштів працюватиме безпосередньо в економіці.
-
В умовах війни, постійних обстрілів, руйнування підприємств і вимушеного переміщення бізнесу можливостей для працевлаштування у багатьох громадах стало менше. А для внутрішньо переміщених осіб, які були змушені починати життя на новому місці, до цих проблем додаються ще додаткові бар’єри. За даними Protection Survey №3 УВКБ ООН та Офісу Омбудсмана, 59% опитаних ВПО належали до працездатного віку. Водночас 21% усіх опитаних ВПО повідомили, що не мали роботи, а серед тих, хто проживав у колективних центрах, цей показник становив 24%. При цьому 80% безробітних ВПО не були зареєстровані у Службі зайнятості. Серед тих, хто шукав роботу, 46% не могли знайти доступної для себе роботи, понад 26% – роботу з графіком, який можна поєднати з доглядом за дітьми чи близькими, а 17% бракувало необхідного досвіду або навичок. Саме тому маємо працювати над тим, аби прибирати бар’єри, які заважають нашим людям знайти роботу. Служба зайнятості має активніше працювати з ВПО безпосередньо у громадах – допомагати з пошуком вакансій, перенавчанням та здобуттям навичок, яких потребують роботодавці. Водночас необхідно розвивати доступні послуги догляду за дітьми та близькими, адже для багатьох саме неможливість поєднати роботу з доглядом стає перешкодою для працевлаштування. Та окремий важливий напрям, на якому маємо зосередитися, – стимули для роботодавців, які працевлаштовують ВПО.
-
❗️Середня пенсія жінок залишається суттєво нижчою, ніж чоловіків. Станом на 1 січня 2026 року середній розмір пенсії за віком у солідарній системі становив близько 5,5 тис. грн у жінок проти 7,5 тис. грн у чоловіків. Причини такого розриву формуються протягом усього трудового життя: нижчі зарплати, перерви у роботі через догляд за дітьми чи рідними, зайнятість у менш оплачуваних сферах. Пенсійна система не може сама усунути ці причини, але повинна мінімізувати їхні наслідки. Саме тому одним із важливих елементів комплексної пенсійної реформи має стати гарантований мінімальний рівень пенсійного забезпечення. У своїх пропозиціях до Бюджетної декларації я запропонував встановити мінімальну пенсію на рівні 6,5 тис. грн у 2027 році, 8 тис. грн – у 2028-му та 10 тис. грн – у 2029-му. Це дозволить насамперед краще захистити людей, у яких пенсія сформувалася нижчою через невисокі доходи або періоди зі сплатою мінімальних внесків. Паралельно маємо розвивати накопичувальну складову. Одним із кроків у цьому напрямі став поданий мною законопроєкт «Про добровільні пенсійні фонди». У результаті пенсійна система має гарантувати нашим громадянам гідний мінімальний рівень доходу, а страхова та добровільна накопичувальна складові – збільшувати пенсію залежно від внесків. Такий підхід зробить систему справедливішою та дозволить зменшити наслідки гендерного розриву, який сьогодні особливо відчутний для жінок.
- Older posts