Аналітика Куща

Особливо яскраво це видно на прикладі промислової інфляції, яка опосередковано залежить від дій НБУ. У вересні в річному вимірі промислові ціни зросли на 38,4%. Тобто здорожчання факторів виробництва і темпи збільшення собівартості товарів втричі перевищують середню динаміку споживчих цін. За таких умов, підприємства постійно стикаються із скороченням рентабельності, бо покривати вказану вище різницю доводиться за рахунок прибутку. Так, вплив вартості енергії, детально вивчено у статті кандидата економічних наук, доцента кафедри фінансів Західноукраїнського національного університету Євгена Бондаренка "Енергетичні шоки, інфляція та економічне зростання України: зовнішній ціновий і внутрішній інфраструктурний канали. Автор зазначає, що енергетичний шок розділяється на два "кола": "Перше коло охоплює пальне, комунальні послуги, транспорт і безпосередні витрати підприємств. Друге коло виникає, коли енергетичні витрати переходять у заробітну плату, ціни послуг, орендні платежі й очікування. Процентна політика впливає переважно на друге коло, знижуючи попит і підтримуючи гривневі заощадження. Відновлення генерації та мережі скорочує перше коло без додаткового пригнічення сукупного попиту. Для прогнозування доцільно використовувати умовні сценарії, а не одну траєкторію ціни. Перший сценарій має поєднувати нижчі світові ціни з остатньою внутрішньою генерацією. Другий — нижчі зовнішні ціни з великим дефіцитом потужності. Третій — глобальне подорожчання без нових внутрішніх пошкоджень. Четвертий — одночасний зовнішній та інфраструктурний шок. Відмінність між сценаріями дає змогу відокремити заходи монетарного стримування від інвестиційних і соціальних рішень", — пише Євген Бондаренко. Очевидно, що українська енергетика зараз перебуває в четвертому сценарії: зовнішні цінові шоки на енергію та внутрішні інфраструктурні шоки, пов’язані із війною. В умовах, коли інфраструктурний шок подолати повністю не вдається, "перше цінове коло" триває майже постійно, накопичуючи негативні цінові наслідки в промисловості, енергетиці та комунальній сфері. У цих умовах жорстка монетарна політика НБУ лише пригнічує попит бізнесу та населення, але не виправляє внутрішні енергетичні дисбаланси. Натомість їх можна було би послабити лише відносно м’якою монетарною політикою, яка надасть бізнесу та населенню широкий доступ до кредитних ресурсів, що дозволить їм адаптуватися до нових умов (програми енергетичного переоснащення, зміни технологій виробництва, технологій комунальних послуг тощо). Цьому спряло би підвищення інфляційної цілі на період війни до 10% та формування нейтральної облікової ставки НБУ на рівні інфляції, тобто тих самих 10%. Натомість Нацбанк спрямовує зусилля на пригнічення економічної активності для зняття, зокрема, "зайвого" попиту на енергію. Теоретично це також може "спрацювати": коли зупиняться всі заводи, то вартість енергії почне знижуватися, що стабілізує інфляцію, тобто ціль №1 для НБУ буде досягнута, проте в, так би мовити, екзотичний спосіб. А економіка? Вона за такої політики буде йти на дно. Але проблема потопаючих… справа рук уряду. Отже, нам треба або сподіватись на зміну керівництва НБУ (і корегування монетарної політики), або готуватися до важкої економічної рецесії. За законами жанру "на дні" і ціни стабілізуються. https://www.dsnews.ua/ukr/economics/monetarni-gudziki-11112026-471559#google_vignette