Аналітика Куща

Якщо ж ти ще не пройшов стадію динамічного розвитку, але при цьому активно обмежуєш монетизацію економіки, то разом із низькою інфляцією отримуєш і мінімальну внутрішню норму рентабельності. Знову ж таки, висловлюючись метафорично, це як для збереження підліткового голосу провести гормональну терапію. Все втрачає сенс: банківський депозит, невеликий приватний бізнес, залучення інвестицій. Навіщо залучати гроші? Для отримання мінімальної рентабельності при колосальних ризиках?.. При цьому кредитна ставка банків перебуває на високому рівні, щоб компенсувати стелю ризиків в економіці. Але мало хто бере кредити, бо рентабельність бізнесу має бути вищою за кредитну ставку, інакше це шлях до банкрутства (ефект фінансового важеля). Як наслідок, нове кредитування в Україні майже повністю зупинилося. У таких країнах, як наша, таргетувати слід не тільки інфляцію, а й складніші процеси, які описуються більш композитними моделями: оцінювати потрібно рівень ризиків і відповідні цим ризикам ставки, а також завантаження потенційних потужностей економіки, зокрема і норму прибутковості приватного інвестора. Тоді політика НБУ сприятиме інвестиціям та економічному зростанню. І рівень прибутковості інвестора буде знижуватися пропорційно темпам зменшення ризиків у країні. У наявній парадигмі "силове" зниження інфляції призведе не до збільшення приватних інвестицій, а до критичного падіння норми прибутковості інвестора, який ще працює, а отже, до протилежного результату — стагнації приватних інвестицій (окрім фінансового сектору, який стає більш привабливим для інвесторів внаслідок жорсткої монетарної політики саме в розвитковій країні). У Європі про це писав французький економіст єгипетсько-ізраїльського походження Еммануел Фархі, який, на жаль, помер молодим і свого "Нобеля" вже не отримає. Суть його дослідження коротко можна описати в такий спосіб. "Крива Філліпса" зламалася і більше не відображає взаємозалежність між інфляцією та рівнем зайнятості. Зате з'являються складніші моделі факторної конкурентоспроможності щодо кривої пропозиції. Раніше вважалося, що монетарна політика не може впливати на продуктивність праці. Прийнято було стверджувати, що центральний банк може стимулювати лише попит, послаблюючи монетарну політику та збільшуючи затребуваність робочої сили. Але насправді м'яка монетарна політика може впливати і на продуктивність праці. Як це відбувається? За інфляції зростають не тільки номінальні зарплати, а й збутові ціни. Це призводить до того, що ресурси економіки перетікають у ефективніші виробництва, а фірми з невеликими націнками активно модернізуються. Що м'якша монетарна політика центрального банку, то ефективніше розподіляються ресурси в економіці і то швидше зростає продуктивність. Важливо, що рівень відгуку економіки на інфляційний імпульс у цій моделі на 70% вищий, ніж за мейнстримного стимулювання економіки через механізм сукупного попиту. Якби Фархі взяв дані України, він знайшов би тут ідеальне підтвердження своєї теорії, коли в 2016–2018 рр. реальна зарплата та капітальні інвестиції зростали, а інфляція при цьому була вищою за 10%. Учений казав, що його модель підходить для незавантажених економік, тобто і для економіки України.Українські новини По суті у 2016–2022 рр. НБУ, застосовуючи модель інфляційного таргетування, активно руйнував факторну конкурентоспроможність нашої економіки, яка "проклюнулась", як не парадоксально, саме після валютного та інфляційного шоку 2015–2015 рр.: внутрішній ринок став менш доступним для імпорту, що сформувало імпульс для зростання національного виробництва. Інфляційне таргетування для розвиткових країн Для розвиткової країни важлива не тільки динаміка інфляції, але й її зв'язок із волатильністю відносних цін. Висока інфляція теоретично вбиває довгострокове інвестування. Але моделі для розвинених країн і країн з ринками, що розвиваються, дають різні порогові значення "правильної інфляції" у вигляді цінового таргету. Як правило, для розвинених країн ця величина суттєво нижча.