Аналітика Куща

Гормональна терапія для економіки. За що дали нобелівку-2026 і чому це не допомагає Україні Цьогорічні лауреати нобелівки з економіки створили базу для інфляційного таргетування — моделі, якою послугується й НБУ. У чому цінність їхнього доробку та чи доцільний він для всіх країн? Дослідження лауреатів-2026 особливо важливі зараз, коли світова економіка переживає кризу. Але те, що добре для багатих країн, не завжди підходить розвитковим Дослідження лауреатів-2026 особливо важливі зараз, коли світова економіка переживає кризу. Але те, що добре для багатих країн, не завжди підходить розвитковим 12 жовтня 2026 р. "нобелівську" премію з економіки, а точніше премію Шведського центробанку з економічних наук пам'яті Альфреда Нобеля, присудили американським економістам Роберту Е. Голлу та Майклу Вудфорду за розробку "мікроекономічних підвалин для політики макроекономічної стабілізації". Стабілізація економіки: зміна парадигми Джон Хасслер, голова Нобелівського комітету з економіки, пояснив, що роботи цих вчених заклали теоретичну базу для моделей центральних банків. Передусім це модель інфляційного таргетування, тобто монетарної політики, спрямованої на утримання інфляції в горизонті ключової цілі (таргету). Лауреати отримали премію у розмірі 12 млн шведських крон, що еквівалентно приблизно $1,22 млн: ця сума буде поділена порівну. Самій моделі інфляційного таргетування вже десятки років, але "нобелівська" премія й присуджується за наукові досягнення, надійно перевірені часом. Додамо трохи біографічних даних. Роберт Е. Голл народився 1943 р. в Пало-Альто, штат Каліфорнія, США, отримав докторський ступінь у Массачусетському технологічному інституті (MIT) у 1967 р. Зараз працює професором Стенфордського університету. Майкл Вудфорд народився 1955 р. в Чікопі, штат Массачусетс, США, теж отримав докторський ступінь у Массачусетському технологічному інституті у 1983 р. Зараз працює професором Колумбійського університету в Нью-Йорку. Ось як сам Нобелівський комітет обґрунтовує цьогорічний вибір: "Стимулювання або уповільнення економіки в потрібний момент може забезпечити стабільність і дозволити уникнути тривалих рецесій або неконтрольованої інфляції. Дослідження Роберта Е. Голла та Майкла Вудфорда спричинили кардинальну зміну підходів до політики стабілізації. Нові кейнсіанські моделі, що стали результатом їхніх досліджень, дають змогу пояснити та кількісно оцінити вплив політики стабілізації на економічні цикли і зараз використовуються центральними банками та міністерствами фінансів у всьому світі". А ось і твердження, які уважні читачі регулярно помічають у ділових виданнях та під час публічних обговорень економічної політики: "Центральний банк повинен знизити облікову ставку, щоб дати поштовх економіці". "Уряд має стимулювати економіку шляхом збільшення наявного доходу домогосподарств і нарощування споживання". "Для охолодження економіки необхідно підвищити відсоткові ставки або скоротити видатки, інакше ми втратимо контроль над інфляцією!" Усі ці рекомендації стосуються інструментів стабілізаційної політики — заходів, які уряди та центробанки впроваджують для згладжування економічних коливань. Це може бути коригування центробанком облікової ставки або зміна урядом податків чи трансфертів (наприклад, допомоги на дітей) з метою впливу на купівельну спроможність домогосподарств. "Мета стабілізаційної політики — зменшити економічні коливання (зміни рівня безробіття та темпів економічного зростання), щоб економіка не опинилася в стані високого безробіття чи неконтрольованої інфляції й не залишалася в ньому. Стабільний, рівномірний макроекономічний розвиток є кращим як для домогосподарств, так і для бізнесу, ніж ситуація, що нагадує "американські гірки" з глибокими спадами та стрімкими підйомами", — наголошують у Нобелівському комітеті. У новій кейнсіанській парадигмі моделі будуються на мікроекономічних засадах — тобто за принципом "знизу вгору".