Аналітика Куща

А все це можливо лише за наявності розвиненого людського капіталу. Криза людського капіталу призведе до кризи всіх інших його складових — інфраструктурного, економічного, геополітичного та інших видів капіталу. Як уповільнити негативні демографічні сценарії Визначальна точка — це знаходження механізму завершення війни. Завершення війни — ключова умова порятунку нації в такому випадку. Тому, коли деякі політики говорять про «вічну війну», вони фактично щоразу підкидають хмизу до багаття демографічної кризи. Коли політик говорить про вічну війну, це означає, що його чують сотні тисяч українців. Частина з них збирає валізи й виїжджає в іншу країну, тому що хоче для своїх дітей мати зрозумілий горизонт майбутнього. Наприклад, в Ізраїлі ніхто не говорить про вічну війну. Там створюють умови, щоб мешканці країни могли жити максимально комфортно навіть у періоди, коли загострюються військові дії. Але політики в Ізраїлі говорять про життя, а не про вічну війну. Тому наріжний камінь — це пошук механізмів завершення війни. Далі вже мають вмикатися інші механізми. Повернення мігрантів — ізраїльський досвід На мій погляд, єдиний варіант для нас — репатріація населення. Тобто інших реальних варіантів не існує. Я маю на увазі запуск української «Алії». В Ізраїлі «Алія» — це повернення євреїв на Батьківщину. Ця програма існувала й раніше, але після війни Судного дня 1973 року Ізраїль значно збільшив її масштаб. Країна зрозуміла, що, маючи близько 3 мільйонів населення, вона не вистоїть проти своїх супротивників і почала масштабну програму репатріації. Зокрема, вона була спрямована на переселення євреїв із Радянського Союзу. Ізраїль суттєво збільшив населення. У 1973 році там проживало близько 3 мільйонів людей, а сьогодні — близько 10 мільйонів. Тобто населення зросло більш ніж утричі, значною мірою завдяки репатріації, зокрема з Радянського Союзу. Але репатріація не може бути примусовою. Тобто, вона передбачає створення для українців таких умов в Україні, які будуть кращими, ніж ті, що вони можуть отримати в інших країнах. Це мають бути умови для власної самореалізації. Відповідно, Україна повинна стати країною з ефективною економічною моделлю розвитку. Це має бути інклюзивна країна, а не трибалістська, не замкнута в собі. Навпаки — мультикультурна й відкрита. Наприклад, євреї з Радянського Союзу навряд чи їхали б до Ізраїлю, якби це була країна із закритими кордонами та жорсткою ідеологією. Вони їхали туди, зокрема, тому що Ізраїль був значно вільнішою країною, ніж Радянський Союз того часу. Потрібно формувати точки зростання Нам необхідно знайти власний унікальний економічний код. Сировинна модель економіки не створить передумов для такого економічного зростання, яке стимулюватиме людей повертатися. Сировинна модель передбачає мінімальну кількість робочих місць і підприємств. Фактично це видобуток природних ресурсів та їхнє подальше вивезення. Тому треба переходити до кластерної моделі економіки, створювати кілька кластерів, які базуватимуться на наших внутрішніх ресурсах. Це може бути титановий кластер, літієвий кластер, електронний кластер тощо. Потрібно формувати точки зростання, національних економічних чемпіонів, які будуть розвиватися. Паралельно необхідні програми підтримки соціального капіталу, стимулювання народжуваності, допомоги молодим сім'ям, створення умов для виховання дітей. Це має бути комплексна, взаємопов'язана програма. Це має бути як пазл, який складається з багатьох елементів. В ньому має бути освітня політика, енергетична, інфраструктурна, соціальна, економічна. Усі ці елементи мають створити образ країни, до якої українці захочуть повертатися. Тому що після війни ми можемо опинитися в ситуації, коли більшість українців проживатиме за межами країни. Відповідно, саме вони можуть стати нашим найбільшим ресурсом — демографічним.