Маємо приблизно 50 років історичного часу: Олексій Кущ пояснює, що означає демографічна криза під час війни. «Близько 7 мільйонів людей можуть стати новим поколінням, сформованим в Україні за наступні 30 років. Як не парадоксально це звучить, це оптимістичний сценарій, тому що він передбачає збереження нинішньої тенденції», — каже економіст та фінансовий аналітик Олексій Кущ і додає: якщо війна триватиме, ситуація буде лише погіршуватися. За його оцінками, країна ризикує пройти точку неповернення, якщо одночасно продовжуватимуться війна, масовий виїзд населення, падіння народжуваності та скорочення тривалості життя. Вихід експерт бачить не в залученні масової міграції з інших країн, а у створенні такої економічної та соціальної моделі, яка стимулюватиме українців повертатися. В інтерв'ю UA.News Олексій Кущ пояснює, яким чином демографічна криза запускає згортання економіки та занепад інфраструктури, як Ізраїлю вдалося втричі збільшити чисельність населення і за яких умов цим досвідом може скористатися Україна. Далі — його пряма мова. Демографічна криза та ризик точки неповернення Звичайно, нація не зникне, але вона може увійти в такий стан демографічної кризи, з якого вже не буде можливості вийти. Тобто буде пройдена своєрідна точка неповернення. Є приклади націй, які впадали в такий історичний стан — умовно кажучи, історичного гомеостазу. Але тоді система збалансована із зовнішніми факторами існування. Для цього потрібні сприятливі зовнішні умови. А в нас географічне положення таке, що сприятливих умов для спокійного перебування в історичному гомеостазі чи анабіозі немає і в найближчій перспективі не буде. Тому нам необхідно, щоб нація залишалася динамічною, щоб зберігалася її демографічна основа, щоб вона розвивалася. Тому ми не можемо дозволити собі досягнення точки демографічного гомеостазу або анабіозу. Саме це і є одним із головних ризиків. «Ідеальний шторм» для поглиблення демографічної кризи У контексті демографії у нас зараз, умовно кажучи, «ідеальний шторм» — з негативною конотацією. По-перше, це масовий виїзд населення за кордон. Ми, схоже, увійшли у стабільний тренд, коли щороку втрачаємо близько 500 тисяч людей лише через постійну міграцію за кордон. Це вже показав 2025 рік, і, ймовірно, аналогічна тенденція проявлятиметься у 2026-му. Другий фактор — скорочення фертильності, тобто кількості народжень у розрахунку на одну жінку фертильного віку. Тут відбувається карколомне падіння. Якщо 13–14 років тому цей показник становив приблизно 1,51. Це вже було нижче за рівень простого відтворення населення — близько 2,01. Показник відтворення — це мінімально необхідний рівень народжуваності для того, щоб покоління могло чисельно замістити попереднє. Тоді коефіцієнт фертильності теж знижувався, але це була своєрідна арифметична прогресія, яка переводила масштабну демографічну кризу на 22-ге століття. Зараз в Україні рівень народжуваності впав нижче одиниці — за різними оцінками, близько 0,8–0,9. Це вже один із найнижчих показників у світі. Третій показник — скорочення тривалості життя. Для чоловіків вона знизилася приблизно до 63–65 років, за окремими оцінками — до 58 років. Для жінок середня тривалість життя скоротилася приблизно з 74 до 70 років. Отже, ці три показники фактично є ознаками нашого «ідеального шторму» — з негативною конотацією. Аналогічні демографічні фактори існують і в інших країнах, які не переживають війни. Але там проблема частково вирішується за рахунок збільшення тривалості життя, що автоматично розширює період економічно активного життя. Наприклад, у Японії населення старіє, але люди у 65–70 років продовжують працювати. І не тому, що вони бідні та змушені заробляти, а тому, що зберігають активну фазу життя. Таким чином, формуються додаткові трудові ресурси за рахунок людей старшого віку. І це навіть може давати позитивний ефект, адже люди зберігають соціальну активність. Крім того, у демографічних розрахунках важливу роль відіграє міграція.