Аналітика Куща

У контексті розвитку людського капіталу (ринок праці та нова освітня політика з акцентом на нові технічні й технологічні компетенції) програма скочується в банальності на кшталт "збільшити участь українців в Україні та за кордоном в економічному, громадському і суспільному житті". В Україні наразі без роботи 12–14% економічно активного населення, значною мірою серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО), але замість створення мережі технічних та технологічних перекваліфікаційних навчальних центрів та приведення кадрової пропозиції з боку системи освіти відповідно до попиту на певні професії, програма уряду реанімує старий "лібертаріанський хіт" — впровадження нового Трудового кодексу України. Про "масштабну програму перекваліфікації" в уряді згадали, але буквально однією фразою. А пункт про наміри "розробити та здійснити заходи з детінізації ринку праці та сприяння підвищенню легальної зайнятості" навіює згадки про довоєнні перевірки бізнесу на предмет легального працевлаштування. Ще одна банальність: "Підвищити доступність житла шляхом розвитку інструментів забезпечення доступним житлом…" (хоча у логіці авторам документа тут не відмовиш). І зовсім раптово, як рояль у кущах, в програмі з’являється справжня управлінська хуцпа: "Побудувати одну з найефективніших державних систем в Європі — компактну, професійну, цифрову, прозору, швидку та орієнтовану на результат для громадян України". На фоні намірів "пережити зиму" такий гігантизм думок виглядає сюрреалістично. Приватизація у вогні Новий Кабмін продовжує мантру про активізацію процесів приватизації, зокрема сприяння продажу об’єктів великої приватизації та санкційних активів. Але чомусь наші уряди вперто не помічають такий факт: великі промислові об’єкти за справедливу ціну під час війни ніхто не купить, водночас зараз вони зараз можуть виступати інструментами зайнятості населення та контрциклічної політики держави. У програмі пахнуло й звичайним неоколоніалізмом: "Забезпечити організацію продажу спеціальних дозволів на користування надрами стратегічного значення (зокрема, графіт, титан) та надання у користування ділянок надр стратегічного значення на умовах угод про розподіл продукції (щодо літію та урану)". Зрозуміло, що така "роздача слонів" під час війни, за відсутності промислової політки, кластерної організації економіки та конституційного принципу передачі надр під зобов’язання переробки — це намір ділитися державними природними ресурсами без зустрічних зобов’язань інвесторів розширювати в Україні ланцюги доданої вартості. І це гірше ніж помилка. Дрібка позитиву Але є й гарні новини: на конференції відновлення, нарешті, почнемо їздити з реальними портфелями проектів. Уряд у 2027 р. обіцяє сформувати перелік проектів відновлення (стадія "feasibility study") обсягом понад $50 млрд. Також є позитивна ціль з нарощення частки валового нагромадження основного капіталу (ВНОК) у ВВП до понад 24% у 2027 р. Але вона може бути досягнута лише за рахунок державних інфраструктурних витрат та активізації системи доступного кредитування. Серед позитивних мікроновин: близько 70% власників/користувачів земельних ділянок, які використовуються для розміщення та обслуговування фортифікаційних споруд, мають отримати компенсації з 2027 р. А от "щорічна компенсація на релокацію аграрних підприємств на загальну площу близько 30 тис. га з 2027 р." — це дуже приземлена ціль і не відповідає реальним потребам релокації аграріїв зі сходу країни на захід. Ще одна декларація уряду — збільшити наступного року обсяг заготівлі деревини до 15,5 млн куб. м — може трактуватися двояко, особливо зважаючи на стан лісів у Карпатах. Підсумовуємо. Нова програма уряду, на жаль, укотре стала міксом вимог зовнішніх партнерів та напрацювань грантових організацій. Можливість написання справжньої моделі розвитку економіки під час війни на принципах військового кейнсіанства знову упущена. З позитивного — у випаду затвердження Програми парламентом Кабмін отримає імунітет щодо відставки на один рік. Може, хоча б перезимуємо.