Аналітика Куща

Розвиток бізнесу під час війни передбачає лібералізацію та послаблення адміністративних вимог. Але тут уряд іде іншим шляхом: "Привести законодавство України у відповідність із Директивами ЄС та стандартами FATF у контексті приєднання України до SEPA (Single Euro Payments Area) (2026–2027 рр.). Економічна політика: мікс воєнних завдань і мирних ілюзій У зоні відповідальності Мінекономіки закладено, зокрема, такі завдання: - Удосконалити програми фінансової підтримки "5­–7–9 відсотків" (доступні кредити, лізинг, факторинг) з фокусом на інвестиційні цілі (2026–2027 рр.); - Реалізувати програми підтримки розвитку українських виробників: політика "Зроблено в Україні", локалізація, стимулювання експорту, розвиток промислової інфраструктури, створення та розвиток власного бізнесу, ціни на енергоресурси (2026–2027 рр.); - Забезпечити реалізацію програми "Промисловий Рамштайн" (2026–2027 рр.); - Запровадити заходи з дерегуляції та забезпечити покращення умов ведення бізнесу для підприємців, зокрема для мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва (2026–2027 рр.); - Продовжувати реформи щодо лібералізації суспільно важливих регульованих ринків (2026–2027 рр.); - Забезпечити схвалення Стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності України на період до 2030 р., спрямованої на приведення законодавства у відповідність з правом Євросоюзу (2026–2027 рр.); - Продовжувати гуманітарне розмінування (2026–2027 рр.); - Схвалити та розпочати реалізацію Стратегії відновлення (2026 р.); - Ввести в дію інфраструктуру відновлення (Ukraine Invest, Single Project Pipeline, Project Preparation Facility) (2026–2027 рр.).; - Забезпечити оновлення засад функціонування ринків капіталу та визначити підстави для їх суттєвого пожвавлення (2026–2027 рр.). Утім, цей набір цілей є певним попурі, в якому химерно поєднались ідеї економічного розвитку мирного часу та воєнного часу. Найбільш правильним виглядає пункт щодо відкалібрування програми пільгового кредитування 5-7-9. З’явилась нарешті надія, що фінансування за програмою будуть використані не на поповнення обігових коштів торговельних компаній — імпортерів, а на кредитування CapEx, капітальних вкладень в обладнання та створення основних фондів. Тобто у валове нагромадження основного капіталу і перереобку сировини, передовсім аграрної. А от програма "Зроблено в Україні" за умови відсутності промислової політки сприймається як гасло, а не реальна ціль. Те саме можна сказати про "Промисловий Рамштайн", який дедалі більше, як не парадоксально це звучить, сприяє релокації українських виробництв за кордон під оборонне замовлення європейських партнерів. Варто додати, що задекларована в іншому місці урядової програми ціль на 2027 р. "збільшення обсягу агроекспорту не менш як на $4 млрд" виглядає як нерозуміння всієї критичності ситуації в українських портах. Програма уряду не містить ідей щодо відкриття реальних альтернативних транспортних коридорів для українського експорту. Що стосується малого бізнесу, то в програмі уряду чомусь відсутні податкові стимули для його розвитку. А пропонована лібералізація базових ринків під час війни — це взагалі нонсенс. Так само як і "оновлення засад функціонування ринків капіталу": в умовах військових ризиків може йтися хіба що про запуск цифрових платформ для інструментів "народного інвестування". Приведення законодавства України у відповідність з правом ЄС щодо інтелектуальної власності — справді важливе питання, але явно не критичне в нинішніх умовах, щоб відволікати управлінський ресурс уряду напередодні надважкої зими. Ще один пункт з пропонованої програми — "Забезпечити поступову гармонізацію кліматичної політики із стандартами ЄС (2026–2027 р.)" — це немовби привіт із минулого, довоєнного життя і програм урядів мирних часів. Соціальний блок: старі "хіти" і пафосні гасла