КOVALENKO

ушаков від рф підтвердив те, про що я писав раніше - росія хоче кордони НАТО станом на 1997 рік. Ця позиція від початку ставить хрест на будь-яких домовленостях без війни в Європі. Я не вірю, що тут вийде дипломатично змінити позицію росії, або посунути НАТО. Тільки війна в Європі. Також дещо нагадаю. Після 1997 року НАТО збільшилося з 16 до 32 держав. 1999 рік: до Альянсу приєдналися перші країни колишнього Варшавського договору - Польща, Угорщина та Чехія. 2004 рік (найбільше розширення в історії НАТО): членами стали одразу сім країн - Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина та Словенія. Ну і далі загугліть. В усіх цих країнах (найменше хіба в Словенії) росія проводить багаторічні гібридні операції впливу, корумпує чиновників, вибудовує власні мережі архітектури політичного розвороту держав в бік рф. Десь їм вдається менше, десь більше, але наслідки таких дій в багатьох цих державах ми бачимо. Це свідчить, що росія не відмовлялася ніколи від цієї мети, просто зараз вона робить вигляд, що готова кинути виклик НАТО на полі бою, що, насправді, в ближчі декілька років навряд. За рф на все це дивиться Китай, який в поверненні НАТО до 1997 року бачить зменшення західного впливу в Східній Європі і можливість для себе китаїзувати частину держав. росія виступає лише інструментом, який думає, що веде боротьбу за відновлення радянської зони впливу в Європі.

Віткофф називає прогресом домовленість з путіним про нову тристоронню зустріч. Без припинення вогню. Просто зустріч. Те, що і треба росіянам - продовжувати вбивати, проводити зустрічі, домовлятися про бізнес із США. 🤷

Слова путіна про «вічний мир в Україні» нормальні люди сприймають, як щось дивне, мовляв - так сідай за стіл і зупиняй війну. Але путін говорить про інше, про реальність, яка лише в його голові, де є новий світопорядок. На думку путіна, вічний мир в Україні можливий, якщо Україна буде контролюватися росією. Це з тієї ж опери, як і розмови про відкат НАТО до кордонів 1997 року. Дивує тільки інше. Питання режиму путіна можна було колективно вирішити в 2022 році. Але дехто досі вважає, що путіна можна купити (так думає Трамп), а дехто вважає, що війни в Європі можна уникнути, якщо припинити підтримку України (АфД в Німеччині). Бо так думати легше, ніж щось робити, ризикуючи політичними рейтингами. Всі проблеми в боротьбі з диктаторами - це політики, які мислять рейтингами, а не геополітичними інтересами. Участь армій країн НАТО у 2022 році в операціях проти рф могло завершити війну в тому ж році демонтажем режиму путіна. Але і європейські лідери втратили б рейтинги, проте гарантовано війни в Європі не сталося б в наступні десятиріччя. Проте, вони всі обрали себе. І тепер війна все одно стукає в двері. Тільки тепер доїти Європу вже хочуть не тільки Китай та рф, але і США. Без рф в Китаю б це не вийшло. Наслідки.

Питання зі Starshield знову, з обмеженнями і збоями в роботі. Виглядає так, що це вкотре інструмент тиску, поки новий Конгрес не отримає повноваження з січня 2027.

Поки триває обережна дискусія про тристоронню зустріч Трампа, Сі та путіна, все більше людей в західних дипломатичних колах схиляються до думки, що Китаю невигідна тристороння зустріч. Сі, який має час на очікування і спостереження за тим, як все «горить» у Європі та в США, може провести двосторонні зустрічі з обома. Я добре памʼятаю, як за першої каденції Трампа, риторика в протистоянні з Китаєм і росією зводилася до того, що «США та Європа» проти режиму путіна, і проти посилення китайського впливу. Сьогодні, якщо дивитися на ситуацію очима Сі, такого єдиного фронту він не дуже й бачить. росія, як інструмент дестабілізації, в очах Китаю може спрацьовувати у його інтересах. І наступна фаза - домогтися розколу в ЄС у наступні три роки, сегментувати його, побудувати полюс економічно китаїзованих країн, (щось на зразок Угорщини Орбана), увійти у цей ринок. Чим голосніше кричить і лякає росія, тим дорожчою стає дипломатія Пекіна. В таких умовах, стояти на рівних із США, коли Пекін бачить себе точно вище, прагне вичавити американський вплив у Індо-Тихоокеанському регіоні, шляхом роботи з урядами країн, а також побудувати вплив в Європі через військові загрози росії, Сі не сильно й хочеться. Саме тому Китай найбільш обережний в заявах, і залишає поле для маневру. Вкотре варто сказати, що питання України під час зустрічей, навряд взагалі буде підніматися. Це історія не про нову Ялту, як це хочуть бачити росіяни. Швидше про торгівлю і доступ до зон інтересів великих бізнесів. А також розмова про те, чи можливо розділити ринок Європи, і де вкластися в російські ресурси.

Віткофф і Кушнер прилетіли до москви на зустріч з путіним. Коловорот «великого ніх*я» продовжується. І це замість того, щоб вирішити питання режиму путіна ще в 2022 році. Зараз путін розповість, що НАТО має повернутися до кордонів 1997 року, про що говорить вже шостий рік.

А Європа досі не здатна про єдиного переговірника від себе між собою домовитись. І ще не хочуть, щоб на них дивилися геополітичні гравці, як на велику, жирну корову, а не як на рівнозначного гравця.

Одне можна сказати точно - США послабили себе, погодившись на дипломатію з рф без перемирʼя. В 2025 році перемирʼя було ключовою умовою Трампа і України. росія далі відмовлялась від цієї моделі, і зараз США ведуть процес, забувши за цю умову. Дуже дивна ситуація. Особливо на фоні послаблення тиску на рф.

В Омську палає НПЗ.

Журнал Life, 10 березня 1919 року. Пройшло чотири місяці після завершення Першої світової війни. Це намалював американський карикатурист Роллін Кірбі. На карикатурі зображено багатого військового спекулянта, який відмахується від пораненого ветерана, що втратив ногу і каже, що війна завершилася, хлопчику, забудь про це. Головна ідея - критика тих, хто наживався на війні, поки солдати, які на ній воювали, поверталися додому зі стійкими каліцтвами, травмами та невизначеним майбутнім. Хоча уряд США надавав виплати по інвалідності та програми реабілітації, ця система була фрагментованою і зазнавала широкої критики за те, що підводила ветеранів. У 1921 році Конгрес створив Бюро у справах ветеранів, щоб покращити догляд за ними.

Щось палає в районі порту Усть-Луга під пітєрам. Доброго ранку.

Всі цілі росіян по знищенню мостів через Дніпро ракетами і бандеролями - це міф для картинки, удари наносять тимчасову шкоду і не здатні зруйнувати мости, які будувались із розрахунку на ядерну війну між срср та США. Але пропагандисти рф кожну таку атаку будуть відпрацьовувати своєю інфраструктурою для того, щоб ці удари виглядали більш страшними, ніж є по факту.

Представники США тиснуть на Росію, щоб вона погодилася на участь Європи в наступному раунді мирних переговорів. Про це пише Politico з посиланням на американських посадовців. За їхніми словами, Джаред Кушнер і Стів Віткофф хочуть, щоб сьогоднішня тристороння зустріч США, рф та України в ОАЕ стала останньою без повноцінної участі європейців.

США прагнуть «остаточного припинення» війни між Росією та Україною, - The Guardian Водночас суть пропозицій американців залишається незрозумілою, а європейці побоюються, що Трамп знову піде на поступки путіну. В цьому вся сутність європейців - побоюватися всього на світі.

Європа явно не хоче, щоб про майбутню архітектуру безпеки говорили без них. І це зрозуміло, бо ЄС, як мінімум, є ключовим ринком світу, має понад 450 млн населення, закуповує купу американської зброї. Але хто заважав ЄС з 2014 року створити Євроармію? Чи здатні ЄС мотивувати власне населення до оборони, чи там і досі здебільшого вважають, що їх безпеку має забезпечити НАТО, в якому роль США є ключовою? Чи готові європейські політики до вироблення єдиної конструктивної позиції від всього ЄС, або ж це історія Лебідь, Щука і Рак? В розмовах з американськими колегами я неодноразово чув тезу, що ЄС відповідав за врегулювання війни з 2014 року і збереження архітектури безпеки в Європі. Наслідки ми всі побачили. Зрозуміло, що без нинішньої Європи створити окрему архітектуру ні в кого не вийде. Але робота багатьох гравців над сегментацією ЄС триватиме.

Швейцарія знімає санкції з російського олігарха Фрідмана. «Сильне рішення», звісно.

КНДР випробовує зброю, допомагає рф боєприпасами і балістикою, переймає досвід, але наразі не йде на масову допомогу військовими. Таку загрозу, швидше за все, вдалося упередити. Нагадаю, у серпні існувала оцінка, що кремль просив понад 30 000 додаткових військових КНДР для осіннього наступу, а у вересні мав відбутися саміт між Кімом і путіним. Цього не сталося. Еволюція допомоги КНДР росії виглядає так: 2014-2022: дипломатична підтримка (голосування в Генеральній Асамблеї ООН, визнання «днр» і «лнр» у липні 2022, підтримка анексії у жовтні 2022. З осені 2022: постачання боєприпасів, які допомогли росії вистояти під українськими контрнаступами. 2024: договір про всеохопне стратегічне партнерство у червні 2024. З жовтня 2024: військові в Курській області (за даними Міністерства оборони США, щонайменше 10 000). Чому масового розгортання немає зараз: Вдалося упередити найнебезпечніший сценарій; КНДР відмовила росії, бо участь у наступальних операціях на окупованій території Донеччини все ж поки може бути для неї «червоною лінією». Що відбувається зараз. Ракетний підрозділ КНДР у Воронезькій області та 8 500 військових підтримки (оператори дронів, інженери, сапери) у тилових районах. Водночас КНДР нарощує виробництво боєприпасів і показує нові дрони та ракети. Схоже, що КНДР перейшла до «стратегії обмеження». Вона зберігає статус-кво щодо росії і водночас зближується з Китаєм. Це дозволяє їй мати вигоду від союзу з москвою й не залежати від того, як закінчиться війна. Підтримка КНДР залишається важливою для росії, насамперед боєприпасами, але нове велике розгортання бойових військ узимку малоймовірне. Ситуацію варто знову відстежувати навесні.

Удар по мосту через річку Міус на Ростовщині. Важливий логістичний маршрут армії рф.

Підрозділи Сил оборони України уразили одразу чотири пункти управління безпілотниками противника: на тимчасово окупованих землях Запоріжжя, Херсонщини, Донеччини та на території самої росії.

рф відправляє в Абу-Дабі розширену делегацію вищого рівня на переговори з Україною та США, — Bloomberg. До складу російської групи увійшли заступник МЗС Сергій Рябков, очільник ГУ ГШ рф Ігор Костюков та представники Генерального штабу.