Владимир Олейник

⁉️ КОВАЛЬСЬКИЙ — В.О. ГЕНПРОКУРОРА. А ЙОГО ВЗАГАЛІ ЗАКОННО ПРИЗНАЧИЛИ? Історія з раптовим підвищенням Антона Ковальського із керівника Хмельницької обласної прокуратури до виконувача обов’язків Генерального прокурора отримує значно цікавіше продовження. Я проаналізував указ Зеленського №946/2026 — і маю серйозні питання до законності самого призначення. Тут принципова хронологія. 14 вересня Зеленський указом №905/2026 відсторонив Руслана Кравченка від посади Генерального прокурора, пославшись на ч. 2 ст. 11 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». 15 вересня Верховна Рада дала згоду на його звільнення, після чого Зеленський указом №932/2026 остаточно звільнив Кравченка з посади. А лише 17 вересня з’явився указ №946/2026, яким виконання обов’язків Генерального прокурора поклали на Антона Ковальського. Підстава — знову ч. 2 ст. 11 Закону про воєнний стан. І ось тут починається найцікавіше. На момент призначення Ковальського відстороненого Генерального прокурора вже юридично не було — Кравченко був звільнений. Період відсторонення закінчився. Посада стала вакантною. А для вакантної посади законом передбачений окремий механізм заміщення: повноваження Генерального прокурора здійснює перший заступник, а за його відсутності — один із заступників Генерального прокурора. ‼️Ковальський не був ані першим заступником, ані заступником Генерального прокурора. Він очолював Хмельницьку обласну прокуратуру. Більше того, указ №946/2026 не встановлює строку виконання ним обов’язків і не прив’язує їх до періоду відсторонення Кравченка, який на той момент уже закінчився його остаточним звільненням. Тому, на мою думку, є серйозні правові підстави ставити питання про законність указу №946/2026 і самого перебування Антона Ковальського у статусі в.о. Генерального прокурора. А тепер найцікавіше — наслідки. Якщо незаконність цього призначення буде встановлена юридично, під питанням може опинитися і законність окремих рішень, які Ковальський ухвалюватиме саме завдяки повноваженням в.о. Генерального прокурора. ‼️І тут закладена справжня міна уповільненої дії. Сьогодні можна гучно оголошувати підозри депутатам, відкривати резонансні справи, демонструвати боротьбу з корупцією та розповідати суспільству: дивіться, ми всіх притягуємо і караємо. А завтра захист у цих провадженнях поставить просте питання: а чи мав право підписувати відповідні процесуальні документи посадовець, законність повноважень якого сама перебуває під питанням? І тоді гучні справи будуть розвалюватися вже не через відсутність доказів, а через спори щодо повноважень Ковальського, який ухвалював ключові процесуальні рішення. Тому я вважаю, що окремого юридичного аналізу потребуватимуть і подальші дії Ковальського саме у статусі в.о. Генерального прокурора. Але є ще значно серйозніше питання. Якщо законом передбачений один механізм заміщення вакантної посади Генерального прокурора, а Зеленський своїм указом фактично створює інший, виникає питання вже про концентрацію влади та можливі ознаки узурпації силової вертикалі. ‼️Генеральний прокурор — не особистий прокурор Зеленського! Конституційна процедура передбачає участь Верховної Ради у призначенні Генерального прокурора. А вакантна посада має заміщуватися відповідно до процедури, встановленої законом. 🧐Тут мимоволі згадується римський імператор Калігула, який, за свідченням античних авторів, збирався зробити свого коня Інцитата консулом і ввести його до Сенату. Минуло дві тисячі років, але логіка виглядає напрочуд знайомою. Тільки зараз мова не про коня і не про Стародавній Рим… Мова про Офіс Генерального прокурора України, кримінальні провадження, підозри та процесуальні рішення, від яких залежать долі людей та України в цілому. Тому питання вже не лише в тому, хто такий Антон Ковальський. Питання значно серйозніше: ⁉️чи законно він опинився у кріслі в.о. Генерального прокурора — і що станеться з його рішеннями, якщо буде встановлено, що саме призначення відбулося з порушенням закону? Продовження ⤵️