Мирослава Бердник

Будучи частью своего народа, продолжаю сочинять народные песни. Чаще, невесёлые. Но не моя в этом вина. ПІСНЯ ПРО КЛОУНА Чорне сонце, як незвично! Землю не пече. Сидить Клоун коло річки, А ріка тече. – Чом вода така солона? Клоуне, агов! І солона, і червона? – А того, що кров. – Не було такого в світі, Дивна каламуть, Мертві, мертві, що убиті, Річкою пливуть! – Розквітайте, мій народе, Села та міста... Клоун десь траву знаходить, Нюха і літа. Все йому здається файним – Рада і тюрма. Тут була колись Украйна, А тепер нема. 2026