Старший сержант Владислав Михайленко прийняв свій останній бій 9 червня 2024 року біля Сокола на Донеччині. Воїнові було 49 років. Владислав народився у Слов’янську. Закінчив місцеву школу №10, потім проходив строкову службу в Севастополі у складі морської піхоти. Після демобілізації переїхав до Дніпра, де навчався у коледжі автоматики та телемеханіки. Там зустрів майбутню дружину Надію. Разом вони виховали сина Владислава. Мама Нінель Павлівна згадує його уважним і дбайливим сином. Він ніколи не забував вітати зі святами, дарував квіти, дуже любив тварин — мав кішку і собаку. У серпні 2022 року Владислав добровільно став на захист України. Служив у 142-й окремій піхотній бригаді, згодом його підрозділ відрядили до 47-ї окремої механізованої бригади. У 2023 році під час боїв за Бахмут зазнав поранення, після лікування повернувся на фронт. Поховали Владислава у Слов’янську. О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал згадують загиблих захисників з Донеччини.