Українська позиція, наша думка, наш погляд, наші наративи, наші потреби повинні бути й звучати доступно в подкастах, у соцмережах, у блогерів та інфлюенсерів. Але при цьому – і в кожному зі звичних медіа, які ще впливають, цитуються, мають політичне значення та реальну змогу зберігати увагу до України, а отже, посилювати підтримку для України та повагу до нашої громади в країні. Щоб завжди був результат для України, ви та ваші ключові співробітники в посольстві мають говорити однією мовою – в усіх сенсах – із тими, хто ухвалює рішення і може допомогти. У нас є традиційна, вже багаторічна вада нашої дипломатичної служби, що з усіма мовами, крім англійської, дефіцит. Прошу підготувати системні рішення, які зможуть це змінити. Треба орієнтуватися глибоко в цінностях, святах і болі кожного народу, де працюєте, в культурі та знати мову. Треба, щоб і посли більше знали про те, що і як відбувається в Україні. Вам треба бувати в Україні регулярно, жити з Україною одним життям і відчувати, що українці переживають. Кожен з українських послів має відчувати, як це – фронт, як це – прифронтова чи прикордонна громада, як це – відновлення після обстрілів. Кожен посол має відчувати, як це, коли пусті пускові у ППО, а росіяни б’ють балістикою. Враховуючи все це, треба ретельніше підбирати й готувати заміни у складі посольств, а тим, хто повертається в Україну, треба пропонувати рівень посад, який дійсно відповідатиме їх внеску в спільний результат України й досвіду, який є в наших людей тут і який був набутий співробітником посольства в країні роботи. Інакше є ризик втратити для дипломатичної системи досвідчених фахівців, чого ми собі дозволити не можемо. З виступу на нараді керівників закордонних дипломатичних установ України. (7/7)