Сьогодні день пам’яті дітей, яких вбила Росія. Офіційною мовою він називається інакше, але мовою правди це звучить саме так. Цей день – про найболючіші епізоди війни, про найбільшу несправедливість і зло, яке чинить Росія, – коли гинуть найнезахищеніші та найбільш невинні. Діти. Зараз це щонайменше 707 українських дітей. І ще тисячі дітей, яких Росія поранила, викрала, тисячі дітей, чия доля досі невідома. Це важливі і жахливі показники, але за ними стоїть дещо більше, ніж тільки цифри російських злочинів. Це дитячі мрії, плани, сподівання, які просто стерли. Це біль кожної матері та кожного батька, які не знають, як далі з цим жити – жити з таким болем. Наші українські діти. Комусь декілька днів, хтось пішов у перший клас, а у когось мав бути випускний. Ось з ким воює хвора держава. Ось кому протистоїть так звана друга армія світу, яка нездатна перемогти на полі бою і самостверджується на дітях. Світла памʼять кожній загиблій дитині. Вічний обов’язок для всіх нас – пам’ятати, захищати наших дітей та зробити все, щоб зло, яке принесла Росія, було покаране.