Коли ми повертали в Україну полковника Андрія Мельника та його дружину Софію через Закарпаття та ще пів країни у нашу вільну столицю, у Київ, на цьому шляху не було розбрату, який так часто раніше збивав нас, збивав Україну з ніг. Не було сумнівів, хто є справжнім ворогом для України й хто – її друзями, партнерами та братами. І була наша вдячність, наша безумовна вдячність усім, хто своє життя поставив на службу Україні й завдяки кому Україна витримує російські удари та зберігається, – вдячність нашим воїнам, вдячність усім нашим людям. Полковник Андрій Мельник повернувся в Україну іншу: не ту, яку змушений був залишити, а ту, про яку мріяв. Мріяв він і ще тисячі інших таких значимих українських постатей. Я дякую усім, хто справді старається, щоб наша українська національна пам’ять залишалася пам’яттю живою. Я вдячний кожному й кожній, хто працював, щоб таке повернення українських величних постатей відбувалось і щоб Український народ отримав свій пантеон героїв. Слава кожному українському герою! Слава всім нашим українським воїнам! Слава нашому народу!