Цього дня 151 рік тому народився хоровий диригент і композитор Олександр Кошиць. Разом із Кирилом Стеценком він очолював Республіканську капелу, яка познайомила світ зі “Щедриком” Миколи Леонтовича. Діяльність капели у 1919–1921 роках вважають такою, що закладала підвалини української культурної дипломатії. Кошиць згадував, як першого дня 1919 року після концерту, де він диригував, Симон Петлюра – тоді ще член Директорії УНР – сказав йому: 💬 “За тиждень, щоб була організована для закордонної поїздки капела, а якщо ні, – додав сміючись, – розстріляю!”. За два тижні капелу з близько 80 хористів було сформовано. Вона отримала державне фінансування для виїзду за кордон – задля підтримки офіційної делегації УНР на Паризькій мирній конференції та створення позитивного образу України. Перший виступ капели за кордоном відбувся в приміщенні Національного театру в Празі. Під час тріумфальної прем’єри вперше прозвучав “Щедрик” Леонтовича. Надзвичайний успіх капели забезпечив її постійну підтримку з боку Петлюри, тоді вже Голови Директорії, і керівників дипломатичних місій УНР. Європейське турне (Австрія, Швейцарія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Велика Британія, Німеччина, Польща, Іспанія) тривало до вересня 1922 року. 26 вересня 1922 року група співаків разом із Кошицем (уже як недержавний Український національний хор) прибула до Нью-Йорка. На прощання Петлюра давав Кошицю настанову: 📜 “Не забувайте, маестро, під час Ваших концертних виправ про українські справи, про нашу національну честь… Коли Вас будуть інтерв’ювати – незамітно говоріть "українська музика – пісня незалежна" – "своя" – "непохожа" – "своєрідна" – є частиною незалежної України... Не забувайте про нашу армію – коли можна організовуйте збори для неї, розголошуйте славу про неї, про її лицарські вчинки”. 🇺🇦 Цей лист засвідчує, що українські державні лідери того часу усвідомлювали важливість культурної дипломатії задля відстоювання інтересів України у світі та інших важливих цілей, як-от підтримки війська. Цей лист, поряд із листами до Олександра Кошиця від представників різних країн, розміщено в Дипломатичному еАрхіві – електронному ресурсі, який охоплює документи про діяльність української дипломатії у різні періоди нашої історії. 🔗 Запрошуємо ознайомитися з документами еАрхіву на сайті https://earchive.mfa.gov.ua/ Матеріали підготовлено за експертної підтримки голови Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин проф. Ірини Матяш. #ІсторіяНашоїДипломатії