Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга: "Україна добре знає ще з радянського минулого, що таке утиски свободи віросповідання. Сьогодні ми бачимо продовження тієї самої політики на тимчасово окупованих Росією українських територіях. Про свободу, віру і людську гідність багато роздумів було сьогодні на Національному молитовному сніданку України. Разом зібралися представники різних конфесій, військові та капелани, родини наших полеглих Героїв і, що особливо важливо, багато друзів України з усього світу. Дякую кожному, хто завітав до Києва. Коли свободу віросповідання знову доводиться захищати від російських репресій, міжнародна присутність і солідарність дуже важливі. А одна з виставок на полях сьогоднішнього заходу нагадала, наскільки глибоке історичне коріння має зло, якому ми сьогодні знову протистоїмо. «До 1 травня 1937 року ім’я Бога має бути забуте на всій території СРСР» – так сформулювала свою мету радянська Спілка войовничих безбожників. Це не пропагандистська гіпербола, а реальний державний п’ятирічній план – так звана «п’ятирічка» – з методичного знищення віри по всій країні, в усіх конфесіях. Радянських переслідувань зазнали православні та греко-католики, римо-католики, протестанти, юдеї, мусульмани та інші. Тільки в Києві у 1932–1937 роках було підірвано майже 70 храмів. Досі точно не відома точна кількість священнослужителів, які заплатили за це свободою або життям, – навіть архіви не дають точних цифр. Але держава, яка вміла руйнувати та підривати храми, не змогла дістатися до того, що ховається глибше за знищені стіни. Духовне життя не зникло – воно пішло в підпілля. З’являлися підпільні громади, самавидавна релігійна література, заховані друкарні. Люди вірили попри все, зберігали віру в серцях, молилися, вінчалися, хрестили дітей. Одна історія з виставки запам’яталася найбільше. В’язні виготовляли Євангеліє по одному аркушу: кожен переписував свою частину, а потім сторінки таємно збирали докупи. Готові тексти ховали, зокрема, у підборах взуття. Система загнала людей у підпілля, але не змогла зламати їхній дух. Сьогодні Росія використовує аналогічні методи репресій та утисків релігії та віруючих. З початку війни у 2014 році Росія вдається до жорсткого придушення українських релігійних спільнот на тимчасово окупованих територіях України. З 2022 року пошкоджено чи зруйновано майже 800 релігійних об'єктів, понад 30 релігійних діячів утримуються в полоні, щонайменше 67 загинуло або було закатовано. РПЦ пропагує агресію на офіційному рівні, а патріарх Кіріл оголосив цю війну «священною». Це новітнє зло, яке не має нічого спільного з вірою чи будь-чим святим. І ми маємо протистояти цьому злу разом. Дякую Національному музею історії України у Другій світовій війні за цю виставку і за те, що сьогодні її змогли побачити учасники Національного молитовного сніданку, зокрема наші іноземні гості. Щоб зрозуміти сучасну Росію, потрібно знати і цю сторінку історії – як далеко може зайти імперія у своєму прагненні контролювати людину – аж до її віри. І водночас побачити іншу сторону медалі: що навіть така система виявилася безсилою перед людьми, які відмовилися їй коритися".