Французький «кріт» у багатовекторній політиці Вірменії У червні 2026 року у Вірменії відбулися парламентські вибори, на яких із невеликим відривом перемогу здобула партія Пашиняна. Росія, яка традиційно розглядає Вірменію як власний «задній двір», публічно підтримувала проросійську опозицію в особі Карапетяна, а непублічно — в особі Кочаряна. Тому після перемоги проєвропейськи налаштованого Пашиняна Кремль почав завдавати економічних і дипломатичних ударів по уряду Вірменії. Найболючішим із них стало запровадження обмежень на імпорт до РФ низки вірменських товарів, що наприкінці липня призвело до протестів вірменських фермерів. Попри агресивні дії Росії, зовнішньополітична орієнтація Вірменії залишається дискусійним питанням. Проєвропейський курс вірменського прем'єра дедалі більше виглядає як дипломатична гра. У серпні 2025 року текст мирної угоди між Вірменією та Азербайджаном було парафовано саме у США, а сторони домовилися спільно працювати над реалізацією проєкту TRIPP. У лютому 2026 року Джей Ді Венс здійснив візит до Єревана на тлі оголошення про угоду щодо постачання до Вірменії американських безпілотників V-BAT та розширення співпраці у стратегічних сферах. Водночас на початку липня Пашинян здійснив візит до Ірану, щоб бути присутнім на церемонії прощання з Алі Хаменеї, убитим унаслідок американо-ізраїльської операції в Ірані. А у 2026 році планується підписання документа про стратегічне партнерство між Єреваном і Тегераном. Попри особливі торговельні умови, запропоновані Вірменії Урсулою фон дер Ляєн від імені ЄС, Пашинян у серпні взяв участь у засіданнях ЄАЕС у Киргизстані, де назвав себе «добросовісним партнером», який не готовий виходити із союзу. А свій перший візит після переобрання прем'єр здійснив до Росії, де не був прийнятий Путіним і був змушений обговорювати перспективи економічного співробітництва з Мішустіним. Очевидно, що Пашинян намагається проводити багатовекторну політику та балансувати інтереси великих гравців у своїй країні — США та Франції, Росії та Ірану, Туреччини та Азербайджану. У цьому вірменський прем'єр наслідує політику інших пострадянських країн, які за рахунок багатовекторності прагнуть захиститися від можливої російської агресії. Але в Єревані цей процес відбувається не лише у публічній площині. 20 липня керівник апарату прем'єр-міністра Вірменії Араїк Арутюнян подав заяву про звільнення. За інформацією надійних джерел в Україні, які особливо уважно стежать за Кавказом після початку війни, Арутюнян був тісно пов'язаний із французькою зовнішньою розвідкою. За їхніми даними, його завербувала DGSE після призначення на посаду у 2021 році. Протягом багатьох років він готував політичну аналітику для Парижа, а також передавав інформацію про плани Пашиняна та його оточення, яка допомагала Франції «балансувати» власні інтереси на Кавказі. Показово, що саме Арутюнян очолював виборчий штаб «Громадянського договору» на виборах 2026 року. Формальною причиною звільнення Арутюняна стало невдоволення роботою передвиборчого штабу, про що на початку липня писали вірменські ЗМІ. Однак реальною причиною, як стверджують джерела, стало бажання Пашиняна пожертвувати французьким домінуванням у своєму найближчому оточенні на користь американського впливу. Замість Араїка Арутюняна керівницею апарату прем'єра Вірменії була призначена Ліліт Макунц — колишня посол Вірменії у США. У 2021–2025 роках вона працювала у Вашингтоні, а невдовзі після саміту, на якому Вірменія та Азербайджан парафували текст мирної угоди, Макунц була відкликана з посади посла у США та призначена головною радницею Пашиняна. Показово, що це саме та посада, яка свого часу передувала призначенню Арутюняна керівником апарату. У Парижі цю кадрову перестановку оцінили вкрай негативно. Франція не просто втратила найвисокопоставленіше джерело інформації — вона опинилася в ситуації, коли місце, що звільнилося, зайняла фігура геополітичного суперника — США. Щоб знайти заміну рівня Арутюняна, DGSE можуть знадобитися роки. А з огляду на геополітичну непередбачуваність Пашиняна це завдання й узагалі може виявитися нереалізованим. Переобрання «проєвропейського» Пашиняна все ще не призвело до однозначного вибору зовнішньополітичного курсу — можливо, навіть віддалило його. Залишається сподіватися на досвідченість вірменського прем'єра та його удачливість, які допоможуть забезпечити баланс міжнародних інтересів на Кавказі, а не призведуть до образ і політичної помсти з боку тих, ким Пашинян жертвує. Україна 24/7
Україна 24/7 - новини
Subscribers
1.4M
+0 24h · −10K 7d
Reach per post (ERR)
11.9%161K avg views
Posting
34.6/day
last 12 minutes ago
Reactions per 1K views
13.0
🤡 🤬 ❤
Views over time
| When | Views |
|---|---|
| 16 Aug 2026, 11:55 | 0 |
| 12 Nov 2026, 14:59 | 169K |
Who shared this post
Posts in other channels we index that link to this one. (Forwards with a hidden source can't be traced.)
Nobody yet.