Спецпризначенець ГУР з Івано-Франківщини Віктор Максімко був серед 72 добровольців, які полетіли на гелікоптерах до оточеного Маріуполя у 2022 році. Одразу після приземлення він прийняв бій, отримав поранення та поступився своїм місцем під час евакуації побратимові. Згодом Віктор Максімко прорвався з порту до «Азовсталі», де разом з оборонцями міста пережив російські авіаудари та голод. За свідченнями побратимів, «азовець» поліг поблизу школи № 56 в Маріуполі, виконуючи наказ командира. Його тіло досі не повернули додому. Влітку 2026 року Віктора Максімка за рішенням суду офіційно визнали загиблим. Ще підлітком він брав участь у Революції гідності, а у 17 років вступив до «Азову». Після повномасштабного вторгнення разом з побратимом Віктор Максімко повернувся з Польщі, щоб захищати Україну. Позивний «Кочера» він обрав для себе на честь предка, який воював у лавах УПА. Про дзвінки Віктора Максімка рідним з окупованого Маріуполя, пошуки «Кочери» серед полонених та чому його матір через суд домоглася статусу «загиблий» — у матеріалі Суспільного: дивіться, читайте. https://youtu.be/sNiOpaUb5B8?si=tc8x-324eVVqE-Y0