Подивився «Довженко. Перший погляд». Це про молодого Сашка Довженка, який приїздить до Одеси знімати кіно й хоче, щоб воно було мистецтвом, а не пропагандою. Але у окупаційної влади, як завжди, були свої творчі побажання. Довженко — мій далекий родич. Приємно подивитися на людину з родини на великому екрані. Щоправда, за переглядами я його, здається, уже перегнав. Хоча, можливо, просто не всі його фільми ще завантажили на YouTube 🙂 Кіно цікаве, є і «полуничка». А за всім цим — сумна історія про те, що буває, коли програєш війну. Добре, що сто років потому ми набагато у кращому положенні. Сходіть у кінотеатр. Підтримайте українське кіно — і, мабуть, треба перевірити, чи справді я популярніший за родича.