Викрали дітей, щоб зробити їх росіянами. Встановили причетних до депортації 53 українських дітей У жовтні 2022 року 53 вихованців трьох будинків дитини з тимчасово окупованих Донецька та Макіївки незаконно вивезли до росії. Це була не евакуація. Це була спланована депортація українських дітей, організована на найвищому рівні військово-політичного керівництва рф. За даними слідства, безпосередньо на окупованій території злочин реалізували четверо посадовців. Так званий міністр охорони здоров’я «ДНР» Дмитро Гарцев забезпечив адміністративне оформлення. Очільниця окупаційної «Державної служби у справах сім’ї та дітей» Світлана Майборода координувала транспорт, передачу особових справ і подальше влаштування дітей. Керівники будинків дитини В’ячеслав Висягін і Віктор Гончаров організували їх збір та особисто супроводжували під час вивезення. Автобусами дітей доставили до Ростова-на-Дону. Звідти літаком спеціального льотного загону «росія» перевезли до Московської області та розподілили між соціальними центрами. Одразу після прибуття російські відомства розпочали оформлення документів за законодавством рф: надання громадянства, внесення до державного банку даних та передачу в російські сім’ї. Анкети дітей швидко з’явилися на порталі з усиновлення. Відомо, що 28 із них віддали під опіку росіянам. Досі жодна дитина з цієї групи не повернута до України. Фактично все своє свідоме життя вони перебувають у країні-агресорі. Ростуть у російському освітньому, інформаційному та культурному середовищі. Їм нав’язують чужу ідентичність і намагаються остаточно розірвати зв’язок з Україною. Це не побічний наслідок депортації. Це її продовження: цілеспрямована державна політика русифікації українських дітей. Дмитру Гарцеву, Світлані Майбороді, В’ячеславу Висягіну та Віктору Гончарову заочно повідомлено про підозру в порушенні законів та звичаїв війни, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. Їхні рішення, накази, проведені наради, передача документів і весь маршрут депортації детально задокументовані. Заочні підозри – лише перший крок до персональної відповідальності кожного з них. Воєнні злочини не мають строку давності. Працюємо далі