Її шлях у медицину розпочався через хворобу матері. В родині виник справжній «культ лікаря». Приїхавши до Одеси студенткою, Світлана Галич залишилася тут назавжди, обравши акушерство - наймирнішу професію, яку вона досі називає «найбільшим таїнством Всесвіту». Десятиліттями вона допомагала народжуватися новим світам. Але 24 лютого 2022 року все змінило. Професорка, науковець і цивільна лікарка пішла до військкомату. Попри перші відмови, її внутрішня впевненість у тому, що на цій війні вона має бути, привела її до лав ЗСУ. Світлана Родіонівна пройшла шлях до майора медичної служби. Її військове життя - це ротації, нескінченний потік поранених і важка психологічна робота над собою. Вона щиро розповідає, як перші пів року в армії вчилася найскладнішому: перетворювати пекучу лють до ворога на безмежну любов до понівечених бійців, щоб ця емоція не заважала рятувати їх. 1 квітня 2025 року Світлана Родіонівна повернулася до цивільної практики. Проте війна назавжди змінила її підхід: те, що раніше здавалося медичною проблемою, тепер сприймається як задача, яку треба просто вирішити заради життя. Це історія про жінку, яка пройшла через вогонь, щоб знову зустрічати нові життя. Про офіцера, яка мріє після Перемоги проїхати маршрутом своєї служби, щоб нарешті побачити ті місця мирними. «Війна. Моя історія». Історії одеситів, які не дали згаснути світлу. #моя_історія