Його покликання - зцілювати. Лікар у шостому поколінні, він присвятив себе тому, щоб повертати людям радість руху та життя без болю. Та повномасштабна війна перекреслила всі професійні плани. У перші дні вторгнення, прямо у свій 30-й день народження, він не вагався - взяв військовий квиток і пішов до військкомату. Змінив білий халат на піксель, щоб захистити своє і своїх. Професійний реабілітолог став до лав мінометної батареї 126-ї окремої бригади ТРО. Затишні кабінети й мирні прийоми - на паузі. Натомість - ворожі атаки, холодні бліндажі, суворий військовий побут та порятунок побратимів. Але чуйна душа лікаря - назавжди. Навіть в окопах він знаходив сили писати вірші. Сьогодні його власна лінія фронту - це відновлення ветеранів. Він щодня бачить неймовірну волю до життя тих, хто втратив кінцівки чи зір. І найбільше мріє про те, щоб після перемоги суспільство зустріло цих титанів із безмежною повагою та гідністю, знаючи справжню ціну їхнього подвигу. Своєю особистою історією перемог і втрат з нами поділився ветеран, лікар фізичної та реабілітаційної медицини центру «Лісова Поляна» - Роман Федько. «Війна. Моя історія». Історії одеситів, які не дали згаснути світлу. #моя_історія