У диктатурах і жорстких авторитарних режимах погрози родичам, сім’ї, батькам, дітям — стандартний інструмент, а не виняток. Це називається колективною відповідальністю або «тиском через близьких». Логіка проста: легше зламати людину, коли ти погрожуєш не їй особисто, а тим, кого вона любить і за кого відповідає. Історичних і сучасних прикладів багато: • СРСР — сім’ї дисидентів, репресованих, емігрантів брали в заручники, виселяли, позбавляли роботи, дітей забирали. • Північна Корея — офіційна система покарання «трьох поколінь». • Китай, Іран в різні періоди — тиск на родичів активістів, журналістів, опозиціонерів. • Багато інших режимів ХХ–ХХІ століття робили те саме. Пост від Миротворець» прямо спрямований не на саму дитину/підлітка («вишкребка»), а на його батька. Вони публічно заявляють, що «батько знайшовся», звинувачують його у «вихованні зневаги до захисників», фіксують «погрози» від нього і прямо кажуть, що «рембобатя заслужив виховну годину». Це класичний публічний тиск на родича неповнолітнього, який брав участь у конфлікті/мітингу біля об’єкта Нацгвардії в Петропавлівській Борщагівці, де незаконно утримували чоловіків як вʼязнів. Кожній людині самій сьогодні вирішувати, на якій стороні вона тепер буде - добра чи цього зла партії війни. Схоже Зеленський забув, що він теж батько і в нього є син.