Треба підписувати мир. Будь-який мир кращий за цю бійню. Ця м’ясорубка вже п’ятий рік. Скільки ще вона має тривати? Доки не вимре останній? Ця жінка сьогодні могла б спокійно прокинутися вранці, якби у 2022 році Зеленський не відкинув уже узгоджений мирний договір, відмінивши зустріч з Путіним де все мало б бути підписано. Після того він поклав на вівтар своєї влади сотні тисяч життів, здав Бахмут, Авдіївку і ще десятки міст. А тепер ця бабуся корчиться від болю — і для частини журналістів це, схоже, вже справжнє задоволення. Розписати, як вона виє, як її крики чула вся Солом’янка. Смакування чужого горя — ось і весь «репортаж». А висновків — нуль. Ці крики не чує ніхто у світі. Світу плювати. Він живе своїм спокійним життям, де лідери не довели свої народи до самознищення. Не чують їх і на Банковій. Друзі та заступники Зеленського вже давно рахують гроші — не в коробках і не в сумках, а цілими мішками. Не чує їх і заброньований Віталій Портніков. Сьогодні він у Львові, завтра знову втече в Польщу виконувати замовлення своїх кураторів з USAID і збройного лобі. Не чують і сотні бариг, які нажилися на дронах. Один через Стерненка так розжирів, що цього року купив собі й своїй дівці новенький Range Rover і Mercedes. Не чують на Заході. Західні політики вже десятки разів відкрито казали: їм вигідно, щоб українці гинули далі і послаблювали Росію. Тому вже навіть відмовляють у тимчасовому захисті - йдіть, типу, спочатку відвоюйте, а потім повертайтесь якщо виживете. Для них українці — витратний матеріал у геополітичних іграх. І ми самі забудемо ці крики. На їхнє місце прийдуть нові. І знову нові. Поки хтось, сидячи в броні, у кого ніхто з рідні не гниє в окопі, буде пафосно розповідати, що «не можна віддавати рештки Донбасу», що «не можна домовлятися», що треба «примусити» сторону, яка в сотні разів сильніша й більша за нас. Партія війни — головна хвороба України. Доки вони при владі — ці крики не стихнуть. Бо їм з Росією не потрібен жоден мир, навіть якщо він буде дійсно міцний та вічний. Їм потрібна вічна війна. Без війни вони опиняться у вигнанні. В тюрмах. Так що краще й далі жертвувати простим людом. Біда в тому, що якщо не укласти будь-яку мирну угоду, колись цими криками - будуть ваші власні. Через втрату рідної людини або через нереальний біль від ракетного удару по вашому будинку, в якому ви спали.