Трамп (голосом з підвалу якогось нью-йоркського складу, з сигарою в зубах): — Слухай сюди, ублюдку. У тебе є рівно дві хвилини, щоб віддати мені карти НПЗ РФ. Або цей вечір стане для тебе останнім. Ти мене чуєш, Зе? Зеленський (спокійно, але з тією самою посмішкою, з якою в бойовиках герой уже тримає гранату за спиною): — Але у мене немає карт, Донні. Ти сам сказав минулого разу. А тепер хочеш, щоб я віддав і останню козирну — ту, якою я палю їм паливо під носом. Трамп (стукає кулаком по столу, голос зривається у верхній регістр): — Не грай зі мною в розумного, сучий сину! У мене була чудова розмова з Путіним. Ти що, думаєш, я дозволю тобі далі ламати їм заводи й грати у «я сильний»? Зеленський (тихо, ніби герой уже знає, що бомба під стільцем): — Ти вже двічі просив. Двічі. І обидва рази я чув одне й те саме: «Зе, віддай зуби — і буде мир». Ти мені нічого не зробиш. Ти ж знаєш, на кого я працюю? Мій бос — народ України. Він знищить тебе і всю твою родину… а на твоїх гольф-полях посадить огірочки.