ЗАБОРИСТЫЙ ГОВНОМАТРАС: БУРЯТИЯ. "МЫ НЕ ЖИВЕМ, А ВЫЖИВАЕМ" https://youtu.be/56yj1n3jCVQ https://youtu.be/56yj1n3jCVQ https://youtu.be/56yj1n3jCVQ
Предложка и по вопросам рекламы в Ликёре @Marliquor_bot Реклама в тг - 30 $/€. Реклама на ресурсах Марго - @ueb_ad https://www.youtube.com/@mar_liq бот чтобы попасть в чат с маргиналом ($10) https://t.me/MarzipanBeesbot Канал любителей творчества Марго
ЗАБОРИСТЫЙ ГОВНОМАТРАС: БУРЯТИЯ. "МЫ НЕ ЖИВЕМ, А ВЫЖИВАЕМ" https://youtu.be/56yj1n3jCVQ https://youtu.be/56yj1n3jCVQ https://youtu.be/56yj1n3jCVQ



+3
Специально для тупой курицы анастасии кашеваровой, которая, читая наш канал, продолжает оплакивать терористов в Орле: [1] Удар крылатой ракетой по многоэтажке. 22 погибших, из них 5 детей. [2] Удар управляемым «Шахедом» по торговому центру в будний день. 16 погибших. [3] Удар «Шахедом». Харьков. 6 погибших, из них 3 детей. [4] Удар авиабомбой. Запорожье. 20 погибших, из них 4 детей. [5] Удар баллистической ракетой по станции Квитневая. 8 погибших. [6] Удар баллистической ракетой по селу Радушное. Многодетная семья, дети. [7] Удар баллистической ракетой по многоэтажке в Киеве. 30 погибших. К большому сожалению сотни таких заводов все еще работают. Создают ракеты и убивают наших людей. В Орел прилетела справедливость. Недостаточная. Будут еще.
Росіяни підтверджують про ліквідацію цінних інженерів та вузькопрофільних спеціалістів унаслідок ракетного удару по заводу «Протон» в Орлі. Підприємство виробляє оптоелектроніку та електронні компоненти для російського ВПК, які використовуються у крилатих ракетах Х-101, балістичних ракетах «Іскандер-М» та комплексах «Панцир-С1».
https://www.youtube.com/watch?v=NR8SfwH-Pqk&list=RDNR8SfwH-Pqk&start_radio=1 Там Цвинтар новую песенку дропнули
В смысле никого не обнулило?
так вопрос не кого облучило а где
❗️Жители Орла! Хохлы поселились в Орле и в открытую рисуют метки, что дом занят их подразделением К2 (шлышны и крики "Занято! Шукай соби иншу хату!"). Администрация группы Военкор Хохлов совместно с УФСБ по Орловской области настойчиво призывают найти данный дом и насрать под дверь каждой квартиры, заблокировав хохлов внутри до прибытия специальных служб. С ув. Военкор Хохлов.
Бля мы русские нас всех облучило епта
Делитесь тоже своими фотографиями из детства, где кого облучило
ну и как мне на это реагировать
Маргинал смотрит: Г0вн0матрас Свердловской области https://youtu.be/zyO2etiDcqo https://youtu.be/zyO2etiDcqo https://youtu.be/zyO2etiDcqo
Останній місяць мене занесло нести службу в дивному місці, де досі панує 22й рік. Там в містечку поряд з нами зранку о дев'ятій справді працює загальна хвилина мовчання. Люди справді зупиняються і виходять з машин і п'ять (П'ЯТЬ) хвилин стоять. Ми одного разу затупили, не дивились на годинник, їхали срочно зі справи до справи, а я дивлюсь, люди з машин повиходили і дивляться на мене так, не те шоб злобно, а навпаки, "недоумьонно", типу братан, ти чого, шось сталося може? В АТБ набрав валізку, несу, касирша на касі всіх роздвигає, зупиняє і кричить через всю чергу ви військовий, підходьте без черги, у нас військовим без черги. Хтось спробував понити шо у нього одна булочка, а у військового вон скільки, можна хоча б одну булочку спочатку пробити, касирша на нього накинулася шо взагалі пробивати не буде, це АТБ, тут є правила, тут правило що військовим без черги. Це містечко дає зрозуміти контраст. Контраст між ставленням до військових тут і взагалі по Україні. А цей контраст примушує задуматися про ставлення до військових взагалі. І я зрозумів, нарешті, що це за ставлення. Ми всі мертві. Ставлення до нас, як до мерців. В Україні дуже поважають мертвих. Якщо людина померла, її слова отримують великий авторитет, якого не мали при житті. Про неї не можна казати погано. За неї прийнято пити за столом і мовчати. Але одночасно з цим зрозуміло, що мертві відділені від живих, і як би сильно живі не поважали мертвих, ніхто не спішить померти, і всі розуміють і поважають небажання людей помирати. Про мертвих згадують на гробки, просто у нас гробки щоденно о дев'ятій і чесно кажучи живих це бісить. У нас мертві ходять серед живих, але живі намагаються відводити очі, не помічати і якось робити вигляд що все нормально. Мертві також мають свій кодекс, згідно якому коли ти ходиш серед живих потрібно переодягатися в живу форму одягу, щоб не розстраювати живих зайвий раз. Єдині хто принципово переодягнений в мертвих - це ангели смерті, які переносять живих у світ мертвих. Живі їх так і називають - людолови, і опираються їм так сильно, як людина може опиратися лише вірній смерті. Мертві також часто обманюють смерть і намагаються ігнорувати свій світ мертвих, живучи серед живих живе життя. Живі таких бояться, а мертві зневажають якщо він робить це системно, хоча час від часу всі пробують разок так зробити і собі. В будь-якій компанії живих такого легко побачити. Він або занадто живий, або навпаки, але завжди між ним і живими майже видно повітряну стіну. Звичайно, це занадто проста аналогія. Є величезний перехідний клас людей, які не бояться мертвих, живуть з ними, вважають їх нормальною частиною свого життя і не роблять для них особливого ставлення. Люди, які в правилі "ти на війні або для війни" є тими, хто справді щодня "для війни". Їх біда в тому, що це для мертвих вони живі друзі. А для живих вони мертвіші мертвого, бо мертві хоча б сидять там у себе на цвинтарях далеко і до живих не дуже лізуть і про себе не нагадують. Звичайно, як справжній скелет-лучник армії мерців я хочу, щоб всі були такими як я, тому що якщо наша армія буде складатися лише з того, що некроманти можуть по сільських цвинтарях накопати, то ми не виграємо війну, а живі ж собі хочуть, щоб мертві для них виграли війну. Тому я набираюся справжнього мертвого гніву і хочу щоб усі біли такими як я, скелетами-лучниками. Бо я живу в своєму світі і вважаю, що справжнє єдине живе життя це наше життя тут. Але коротка відпустка в Ужгороді і стає зрозуміло, що на все стотисячне місто так вважаю я один. І ще цікаво про ветеранів. В цій аналогії ветерани не живі. Це мертві, яким дозволено повернутися у світ живих. Зомбі. Виглядають як люди, якщо добре розкрасити, але видає погляд мертвих очей і навіть манера рухатись. Зрозуміло, що вони цікавляться світом мертвих значно сильніше ніж світом живих, і якщо смерть покличе, то миттєво повернуться. Що б вони не казали, і як би не ненавиділи світ мертвих, вони все ще в ньому і всі їхні друзі також там. І зрозуміло, що для сотень тисяч цих мертвих потрібне власне міністерство, яке триматиме їх якось в якихось рамках. І зрозуміло, що ніколи живі не дадуть зомбі очолити таке міністерство, його очолюватиме жива людина, бажано найживіша. А на всі стони зомбі і клацання зубів скелетів живі будуть відповідати безкінечною повагою та любов'ю при повному ігноруванні суті месседжу. Звичайно, що у мене є відповідь на те, що я б хотів з цим всім зробити. Але який сенс мені про це казати. Я скелет-лучник, я осадний інженер армії Покинутих. Ніхто не слухатиме мій план, тому що він чогось вимагатиме від живих, а живі не хочуть слухати мертвих, живі хочуть жити своє життя.