🏛 Василь Маслович — письменник, видавець і один із творців Гиївської садиби Історія Люботина — це не лише історія міста, а й історії людей, які залишили тут свій слід. Один із них — Василь Григорович Маслович (1793–1841), український письменник, байкар, літературознавець, журналіст і видавець, життя якого тісно пов'язане з Гиївкою. Саме родина Масловичів відіграла величезну роль у створенні того палацово-паркового ансамблю, який сьогодні ми знаємо як Гиївську садибу. 📚 Від Харківського університету — до власного журналу Василь Маслович виховувався у приватному пансіоні, навчався в Харківській гімназії, а 1813 року закінчив словесне відділення Харківського університету. У 1816 році витримав випробування на ступінь доктора образотворчих (красних) мистецтв. Літературну діяльність розпочав ще студентом. Уже 1811 року видав твір «Дельф і Дельфіра, або Увінчана любов», згодом друкувався у «Харківському тижневику», писав байки, поезію та сатиричні твори. 📰 А 1816 року Маслович почав видавати «Харківський Демокріт» — перший в Україні сатиричний журнал. Журнал проіснував лише пів року, проте став помітним явищем у культурному житті тогочасного Харкова. На його сторінках Маслович публікував твори російською та українською мовами, серед яких — «Заснування Харкова», «Від'їзд студента на вчительство в Олешки», «Жартівлива пісня» та інші. 🏛 Маслович і Гиївська садиба Історія знаменитої садиби почалася ще до Масловича. Гиївку 1802 року придбав його вихователь — майор Іона Познанський. Саме Познанський розпочав масштабне будівництво кам'яного палацу та Миколаївської церкви. Але значну роль у формуванні садиби відіграв саме Василь Маслович. Він підтримував будівництво ще за життя Познанського, а після смерті вихователя отримав Гиївку за заповітом і продовжив розбудову палацу та храму. Згодом справу батька продовжив його син Микола Васильович Маслович: палац добудовували й перебудовували, розвивався великий парковий ансамбль. Саме за Масловичів садиба набула значної частини свого відомого вигляду. У XIX столітті Гиївський маєток вважався одним із найкращих у Харківській губернії. У 1881 році через значні витрати на утримання комплексу Микола Маслович продав маєток князю Дмитру Івановичу Святополк-Мирському. Саме за прізвищем нових власників палац сьогодні часто називають садибою Святополк-Мирських. Проте значна частина історії цього місця пов'язана саме з родиною Масловичів. 👨👩👧👦 У Василя Масловича та його дружини Надії Дмитрівни було п'ятеро відомих дітей: Катерина, Наталія, Глафіра, Микола та Надія. Сам Василь Григорович помер 1841 року. Сьогодні про нього нагадує не тільки літературна спадщина та історія Гиївської садиби. Ім'я Василя Масловича носить одна з вулиць Люботина. Ми часто проходимо знайомими вулицями й повз знайомі будівлі, навіть не здогадуючись, скільки історій стоїть за їхніми назвами. А історія Василя Масловича — це водночас частина історії української літератури, Харківщини та нашого Люботина. 💙💛 📖 За матеріалами КЗ «Люботинський міський краєзнавчий музей» ЛМР ХО. Автор матеріалу: Любов Каракаптан.