Традиція ця існує з 1990-х років. За словами митрополита Святогірського Арсенія, сугуба духовна підготовка до свята необхідна, аби «догодити Божій Матері, безперестанній за нас Молитвениці, Заступниці усердної роду християнського». «Цим малим подвигом ми готуємо себе до участі в найбільшому таїнстві Церкви — до прийняття Святих Христових Тайн. Ми причащаємося у свято Цариці Небесної, щоб через це Божій Матері догодити, бути ближче до Неї, щоб випрохати у Її люблячого материнського серця прощення та молитовне заступництво за нас, грішних», — сказав намісник Лаври в одній зі своїх проповідей. 🙏🏻І наостанок про монумент і ікону Цариці Небесної «Ігуменя Святих Гір». Основою для цього іконописного образу стала подія з житія преподобного Германа, архімандрита Святогірського (†1890). Коли святого Германа тільки поставили настоятелем обителі, він впав у зневіру, бо вирішив, що не впорається з усіма своїми новими обов’язками. У монастирі тоді подвизалися сотні ченців, щодня обитель відвідувало до трьох тисяч паломників, яких треба було покоїти і годувати, сповідувати, вислуховувати їхні духовні потреби, даючи поради… У свята сюди з’їжджалося так багато паломників, що лише причасників було по 15–20 тисяч осіб. А ще крім цього — величезне монастирське господарство. Отець Герман задумав відмовитися від ігуменства. І ось одного разу йому уві сні явилася Богородиця у супроводі святителя Миколая Чудотворця та святителя Германа, патріарха Константинопольського, — його небесного покровителя. Цариця Небесна, показуючи настоятелю невелику тростину, що була у Неї в руках, сказала: «Що сумуєш? Не ти керуватимеш обителлю, а Я: ти в руках Моїх будеш як ця тростина!» З того часу у Святогірській обителі Пресвяту Богородицю шанують своєю Ігуменею. 🕊️Крім написання ікони, на згадку про цю подію у 2004 р. на монастирській площі встановили монумент Божій Матері «Ігуменя Святих Гір».