Зараз вкрай важливо посилювати міжнародний тиск на представників влади в нашій країні, які вважають, що права людини в Україні, гарантовані нашою Конституцією, можна поставити «на паузу». Так висловився сам президент - то чого ж хотіти від інших чиновників? Хто дав їм право так вважати і на цій підставі влаштовувати геноцид щодо найбільшої релігійної конфесії країни – залишається загадкою. Тому, на мою думку, для вірян із країн Європи зараз було б дуже важливо проявити християнську солідарність та активізуватися для відстоювання прав гнаних християн в Україні. Для цього було б правильно шукати правозахисної підтримки в європейських колах, які сьогодні мають безпосередній вплив на українську владу. У цьому зв’язку роль вірян у Європі може бути дуже значною, оскільки саме вони можуть вплинути на своїх політиків з метою захисту православних в Україні. На превеликий жаль, європейські депутати поки що продовжують зберігати мовчання щодо проблем Української Православної Церкви. 🛑Хотів би нагадати, що під час другої хвилі гонінь на Церкву в радянський період, у другій половині ХХ століття, в СРСР почали зносити храми та монастирі, так само, як це відбувається зараз в Україні. Права віруючих порушувалися. У той час наша Церква, іноді відкрито, а іноді ні, зверталася за підтримкою до Церков та релігійних організацій за кордоном, щоб вони, в міру своїх можливостей, надали допомогу та певний дипломатичний та інформаційний тиск на атеїстичну владу Союзу, щоб запобігти закриттю храмів. І завдяки цій солідарності європейських вірян з переслідуваними православними, значною мірою завдяки їхній явній чи прихованій допомозі, було врятовано низку церков і монастирів, і служби в них не припинялися. Саме тому я хотів би звернутися до європейських вірян з проханням скористатися своїми правами громадян Європейського Союзу, щоб привернути увагу європейських політичних структур до проблем зі свободою совісті в Україні».