Те, що колись було безлюдною пустелею, стало тихим і затишним оазисом. А ще всі, хто бував у монастирі, пам’ятають його незвичайних мешканців — голубів, папужок, півнів, собак, осликів та інших тварин. Вони вільно ходили територією обителі, немов відчуваючи ту любов і турботу, якою оточував їх отець Хризостом. І, звичайно, пам’ятають паломників. Як тільки підходив автобус, над монастирем лунав радісний передзвін. Виходив отець Хризостом, благословляв, вітав, запрошував. Паломника тут намагалися нагодувати, напоїти, дати йому відпочити після довгої дороги. Для подорожніх була облаштована невелика гостиниця. Для багатьох людей зустріч з отцем Хризостомом залишилася одним із найдорожчих спогадів паломництва. Він не говорив багато. Але його проста доброта, лагідність і та особлива усмішка запам’ятовувалися надовго. Сьогодні монастир преподобного Герасима Йорданського є одним із важливих паломницьких центрів Єрусалимської Патріархії. І хочеться вірити, що ті добрі традиції гостинності, молитви та любові до паломників, які стільки років підтримував отець Хризостом, житимуть і надалі. А сам старець тепер завершив свою земну дорогу. Можливо, багато хто, приїжджаючи до монастиря, ще довго за звичкою шукатиме очима знайому постать, чекатиме тієї самої лагідної усмішки та простягнутої для благословення руки… Але тепер отець Хризостом уже не зустрічає нас біля монастирських воріт. Нехай Господь зустріне його у Своєму Небесному Царстві. 🙏🏻Молимося за упокій новопреставленого раба Божого, архімандрита Хризостома. Вічная йому пам’ять!