Для читателей, пока не знакомых с украинским языком, приведу краткое содержание своей новой песни. Два известнейших европейских политика идут по Украине. В каждом доме, куда они стучатся, европейцы требуют не только материальной помощи, но и солдат для большой войны. К чему приводит визит представителей «цивилизованного мира», думаю, будет понятно без перевода. ПІСНЯ ПРО ЄВРОКОМІСАРІВ Українським милим краєм, Де цвіте чебрець, Йшла Урсула фон дер Ляйєн, Поруч з нею – Мерц. Мерц, високий мов лелека, Стука в двері хат: – Бабка, яйко, сало, млєко! От же злющий гад! А харчів, як вітром здуло! Зголоднів народ… – Шнелер там! – кричить Урсула, – Здесь Европа ждёт! Їм виносять трошки сала Та курча худе. Та Європа каже: – Мало! Кіндер ваші де? Хто на фронті гинуть буде? Де ваші сини? Тихо плачуть бідні люди: – Згинули вони… Чи в могилі, чи в полоні, Не знайти той край. Мерц від люті став червоним: – Гадкій русиш швайн! А в Урсули коло тина Аж тремтіння рук! – «Русіш» найн! Це ж Україна! Как же так, мой друг?!» Толерантно треба, звісно, Щоб було все гут. Швайн – я! Но украинский! Незалежність тут! І забравши хліб останній, Вкравши, що було, Йшли пани кудись в тумані, За селом село. Ось і Рада промайнула, Далі… далі геть. Мерц з мішком, з мішком Урсула, Поруч з ними – смерть.