Великий резонанс викликала моя заява в інтервʼю Наташі Влащенко про те, що насправді у нас сьогодні є лише дві партії: партія війни та партія миру. Роз’ясню дещо, що, можливо, прозвучало неоднозначно. Я не говорю ні про які окремі існуючі політичні партії. Я говорю про лінію розлому в суспільстві. По один бік лінії розлому є частина українського суспільства, для якої війна - так, дійсно, річ, можливо, і неприємна, але цілком прийнятна. Вони готові терпіти війну стільки, скільки потрібно, не вважають можливими важкі компроміси під час перемовин щодо її завершення. Або є навіть такі (знаємо конкретні приклади казково збагатілих бізнесменів та активістів під час війни), для кого війна бажана. Вони знайшли себе в новому воєнному житті та перебувають в безпеці. Тому все, що вони роблять – вони роблять для продовження війни, хоча прикриваються подекуди патріотизмом або навіть мирною риторикою. По інший бік цієї лінії є значна частина українського суспільства, яка прагне війну завершити. І прагне сталого миру. Розуміє, що умови будуть важкі, а кордони – не 1991 року. Але в публічній риториці цієї партії майже не чути. Особливість полягає в тому, що обидві партії представлені і у владі, і в опозиції. І безперечно, у владі було і є багато тих, хто не хоче припинення війни. Саме тому голос партії миру має бути гучнішим, а рішення про майбутнє війни і миру мають врешті прийняти люди на референдумі, про який останнім часом чомусь забули.
Данило Гетманцев ✔
Subscribers
51.2K
−100 24h · −200 7d
Reach per post (ERR)
7.5%3.9K avg views
Posting
7.0/day
last 42 minutes ago
Reactions per 1K views
43.4
👍 ❤ 💯
Views over time
| When | Views |
|---|---|
| 23 Aug 2026, 13:53 | 0 |
| 12 Nov 2026, 06:01 | 8.3K |
Who shared this post
Posts in other channels we index that link to this one. (Forwards with a hidden source can't be traced.)
Nobody yet.