⏺Батько та матір, які втратили найдорожче — сина: після місяців бюрократичної тиші родині загиблого Захисника призначили 15 млн грн Вони втратили на російсько-українській війні сина. Свою дитину, яку ростили, за яку хвилювалися, на яку покладали надії й чекали додому. Росія забрала в батьків найдорожче — і жодні гроші не здатні вгамувати біль матері та батька. Але після втрати найріднішої людини на родину чекало ще одне випробування — вони залишилася сам на сам із бюрократією та мусили добиватися того, що їм гарантує держава. ❗️Складний бюрократичний шлях розпочав тато загиблого Захисника – чоловік звернувся до ТЦК та СП щодо призначення одноразової грошової допомоги. Після втрати сина його стан здоров’я погіршився — чоловікові була необхідна операція. Коштів на неї у родини не було. Минали місяці. Згодом до ТЦК та СП повторно звернулася вже жінка. Та не отримала навіть відповіді на просте запитання: що з їхньою справою і коли буде рішення? Коли терпець урвався, а руки вже опустилися, втомлена від сліз жінка звернулася до мене по допомогу. У своєму зверненні вона написала слова, які багато говорять про те, до якого стану родину може довести бюрократична бездіяльність: «Моє звернення до Вас — це остання надія на справедливість…». 🗣Як до Уповноваженого, до мене часто приходять саме тоді, коли державний механізм, який мав би працювати без додаткових прохань і нагадувань, десь зупинився. Місяці очікування нарешті закінчилися. Після нашого втручання Комісія МОУ ухвалила рішення про призначення cім’ї загиблого Захисника 15 млн грн одноразової грошової допомоги. Родина отримала перші виплати — 3 млн грн та 300 тис. грн. За даною справою особисто для мене — виснажені болем батьки, які вже заплатили страшну ціну за цю війну. Мати та батько, які вже втратили найдорожче — свою дитину. Родина, яка після загибелі сина зіткнулася ще й із хворобою батька та необхідністю шукати кошти на його операцію. Такі люди не повинні після втрати рідних місяцями ходити кабінетами, писати повторні звернення та залишатися в невідомості. ℹ️ На жаль, цей випадок не поодинокий. Лише цього року я вже отримав 326 таких звернень. Із них за 8 місяців 2026 року ми поновили право 93 членів родин загиблих по 58 зверненням. Саме тому проблему своєчасного призначення та виплати допомоги родинам загиблих Захисників і Захисниць я окремо порушив у Спеціальній доповіді «Про стан реалізації ветеранської політики в Україні», яку згодом презентую. За кожним місяцем бюрократичної тиші — не просто «справа на розгляді». Це конкретні люди. ☝️Родини наших загиблих Захисників та Захисниць не повинні виборювати в держави те, що вона їм гарантувала. Після всього, що вони втратили, держава має бути поруч — без принижень, багатомісячного очікування і боротьби з системою. 🇺🇦 Facebook | Instagram | Х