Актуалочка Автор (с) Станислав Чепурко Підписатися на канал
Меня зовут Борислав Береза и это мой канал, на котором собран самый сок из событий украинской и мировой политики. А так же новости с войны. Если у вас есть интересная информация или есть предложения по сотрудничеству, то пишите на berezajustice@gmail.com
Актуалочка Автор (с) Станислав Чепурко Підписатися на канал
Кращого роз'яснення вже не буде. І це ніякою брехнею Незнайки не перебити.
Вітер приносив запах сигарет із російських позицій. Іноді окупанти проходили за 5–10 метрів від схованки. Українські бійці тримали їх під прицілом і не видавали себе. Мали спостерігати й передавати інформацію командуванню. Серед них був Владислав Білоусов — «Промінь». На бойових позиціях він провів 255 днів — понад 8 місяців без ротації. Удома на нього чекали 5 дітей: двоє рідних, двоє усиновлених і дівчинка під опікою. Раніше Владислав жив із родиною в Нікополі. Через російські обстріли довелося переїхати. Восени 2024 року його мобілізували, він потрапив до 155-ї окремої механізованої бригади. А наприкінці березня 2025-го разом із двома побратимами зайшов на спостережний пункт на Покровському напрямку. Облаштувалися в підвалі. Невдовзі росіяни виявили, де ховаються українські бійці. Намагалися підійти, закидали вхід гранатами. Захисники відстрілювалися. Лише за місяць Владислав нарахував близько 28 гранат, кинутих у їхнє укриття. Щоб уберегтися, біля входу прилаштували дошку: нею гранати скочувалися в яму, подалі від бійців. Та вибуховою хвилею її зірвало. Коли двоє побратимів пішли повернути дошку на місце, між ними впала ще одна граната. Обоє зазнали поранень. Владислав теж був поранений — уламок влучив йому в руку. Їжу та воду скидали з дронів. Лінія фронту віддалялася, доставляти вантажі ставало дедалі важче. Частина безпілотників до бійців не долітала. «Не всім навіть вірилось, що там хтось ще тримає позицію», — згадував Владислав. Восени він перейшов на сусідню позицію, де приєднався до двох інших військових. Саме там окупанти проходили за кілька метрів, не помічаючи українців. Одного туманного дня російський військовий підійшов просто до схованки й попросив води. Поруч уже були російські позиції, тож він навіть не запідозрив, що перед ним українські бійці. Невдовзі почався бій. Боєприпаси закінчувалися, захисники по черзі стріляли й споряджали магазини. Зрештою противник відійшов. Усі троє залишилися живими. Довелося залишити викриту схованку й рушити до іншої позиції побратимів. Дорогою потрапили під мінометний обстріл. За словами Владислава, 3 боєприпаси впали неподалік — і жоден не розірвався. «Може за мене молилися так багато. Просто пощастило», — згадував він. Бійці дісталися українських окопів. Попереду залишалися ще тижні на передовій. Лише в грудні розпочався вихід із позицій. За день подолали понад 10 кілометрів: шукали проходи в загородженнях, ховалися від ворожих дронів. Владислав їв сніг, бо не було води. Їли батончики, які завчасно відкладали з пайків на дорогу. Переночували на позиції побратимів і рушили далі. Наступного дня їх атакував FPV-дрон. Один із бійців дістав поранення. Група сховалася в будинку, вийшла на зв’язок і зрештою дісталася командно-спостережного пункту. Там їм дали сухий одяг і наполягли: зателефонуйте рідним. Після місяців у підвалах та окопах, поранень і виходу з оточення Владислав нарешті міг подзвонити додому. Його дружина за цей час теж пішла служити. За словами Владислава, підписала контракт, бо хотіла більше знати про чоловіка. До того отримувала лише короткі повідомлення, що він виходить на зв’язок. Одного разу їй дозволили записати голосове повідомлення. Його передали Владиславу по рації. Тепер вони могли поговорити телефоном. Про ще одне уламкове поранення Владислав розповідав майже побіжно: «Але то дрібниці вже». Після виходу з оточення були лікування й реабілітація. Як батько 5 дітей, він мав можливість звільнитися зі служби. Після всього пережитого міг повернутися додому й залишитися з родиною. Владислав повернувся до війська. У лютому 2026 року йому присвоїли звання Героя України.
Україні час позбутися ілюзій щодо західних партнерів. Вони керуються власними інтересами, і після завершення війни фінансова допомога може суттєво скоротитися. У 1982 році Менахем Бегін показав, як варто відповідати на тиск США відповівши, що його країна захищатиме свої принципи незалежно від підтримки США. Чому Україна досі не навчилася так захищати власні інтереси? Якій підхід має бути? Де межа компромісів? Чи має прагматизм стати базовим підходом? Та що саме ми будуємо? З цими питаннями розбираюсь я, Борислав Береза, на своєму каналі. Доєднуйтесь до обговорення в коментарях. Поширюйте це відео у соцмережах. Бо це - дійсно важливо! https://youtu.be/YE-haMRIOKU
🇫🇷 Марін Ле Пен розпочала кампанію перед президентськими виборами 2027 року. Вона пообіцяла посилити боротьбу зі злочинністю, обмежити імміграцію та зменшити вплив ЄС на Францію. За результатами опитування, оприлюдненого 25 жовтня, Ле Пен підтримують від 32% до 33,5% виборців. Її найближчий конкурент — лідер ультралівої партії Жан-Люк Меланшон, який набирає 17%. За даними опитування, у разі виходу обох політиків до другого туру Ле Пен має значну перевагу. Водночас участь Ле Пен у виборах може ускладнити її судимість у справі про привласнення коштів Європарламенту. Політикиня оскаржує вирок При цьому Марін Ле Пен є україноскептиком, не підтримує допомогу Україні і до неї з великою симпатією ставляться в Кремлі. Це все важливо розуміти враховуючи її перспективи.
На 1+1 вийшло велике інтерв'ю з Зеленським. Зрозуміло, що це була якісна "тепла ванна" для президента. Але коли виходить подібне, то в мене питання не до Зеленського і не до ОП, який замовив собі такий зручний і комфортний формат, а до канала і журналістів. Ви це для чого робите? Ви журналісти чи обслуга? Жодного запитання про корупцію. Жодного. Ок, я не чекав запитання про Вову і будинок в Династії чи про те, чому не покараний жоден з тих, хто фальсифікував справи проти детективів НАБУ Магомедрасулова і Гусарова, але ж можна було запитати про інше. Не було навіть питання, як так сталося, що всі навколо Вови отримали підозри в корупції, а він не про що не знав? Чи це була умова ОП про що не можна питати? Тоді, як і чому на це погодився канал і журналістка? А ще я щиро здивувався, що не було питання про обіцянку президента, що вже цієї осені частина військовослужбовців буде демобілізована. Це ж хвилює всіх. І, до речі, це питання хвилює тих, хто захищає на фронті цей канал і журналістку. Як можна було не поставити питання про мобілізацію, про ТЦК, про постійне мовчання президента, який згідно закону відповідає за мобілізацію в країні? А де питання про бронювання, яке зараз змінюється і все каже про те, що буде схематоз на цьому? Чи цього питання не було, щоб робітники каналу не втратили це саме бронювання? Тоді стає зрозуміло чому не було питання про те чи знімуть бронювання з особистого фітнес-тренера Зеленського та на якій підставі він взагалі заброньований? Чому не було питань про 3000 ракет і блекаут в Москві? Де питання про те, хто ж ці невідомі особи з ОП, які дали команду Мудрій внести заставу за Галущенка? А чому не поставлено запитання про те, як Міндіч контролював державний Сенс-банк та чи причетний до цьо цого президент? Чи друзяка Зеленського і його давній партнер по "Квартал-95" це зробив сам, а президент нічого не знав? Чому не було питань, на які українці давно хочуть отримати відповіді? Ця "тепла ванна" для президента чим була наповнена і з якої причини? Мені дуже не подобається, як подібними інтерв'ю будують аналог Рашки в Україні. Бо такі самі комфортні інтерв'ю роблять в Москві та Мінську. Але ж Україна воювати сьогодні, щоб не стати Рашкою. Я не чекав критики у цьому інтерв’ю. Але бодай по одному питанню про корупцію, мобілізацію та якість влади мало було бути. І не було. Я добре розумію, що згодом 1+1 знову вийде в ефірі з вибачннями за те, яку інформаційну політику в інтересах влади, а не України, канал реалізовував, як це вже було раніше. Це буде після зміни влади. Але це не знімає питання чому на це погодилися всі, хто робив це інтерв'ю і чи розуміють вони, що з подібних ігнорувань питань та з відсутності критики на тб починалось будівництво путінської Росії? Ну і довіри до української журналістики це не додасть.
Час гарних новин!
Державний банк має працювати в інтересах громадян, а високі зарплати його керівництва повинні виправдовуватися якістю роботи. Але в ПриватБанку виникає інша ситуація. Антон Разумний, який відповідає за фінмоніторинг, отримав за рік 30,5 млн грн. При цьому фінмоніторинг банку примудряється блокувати навіть оплату мобільного телефону моєї дружини. І це при тому, що санкції Зеленський наклав на мене, а не на неї. Але хтось, здається, відпрацьовує симпатії ОП. Відколи внутрішні забаганки банкірів стали важливішими за закон? Як відрізняються зарплати у державних банках? Що відбувається з сервісом ПриватБанку? Та чому фінмон ПриватБанку ігнорує листи Нацбанку? З цими питаннями розбираюсь я, Борислав Береза, на своєму каналі. Доєднуйтесь до обговорення в коментарях. Поширюйте це відео у соцмережах. Бо це - дійсно важливо! https://youtu.be/Yfq_VtXU9Ys
1705 доба активної фази 12-річної війни. В світі сьогодні забагато фріків та блазнів. Світу не вистачає дорослих. В Україні все теж саме. Всі тут?
Друзі, і знову я до вас по допомогу для наших воїнів. Допомога потрібна підрозділу ППО, а саме батареї управління та радіо локаційної розвідки. Треба 125 тисяч на облаштування КП та на засоби зв'язку. А ще потрібно для ремонтної роти 75 тисяч на ремонт автомобільної техніки. Далі слово підрозділу: Ми, військовослужбовці ремонтної роти 3-го дивізіону 1020-ї бригади, вкотре звертаємося до вас по допомогу. Потребуємо автозапчастин для ремонту нашої техніки, а також засобів зв’язку для батареї управління та радіолокаційної розвідки. Відпрацюємо ваші донати в бойових умовах. Дякуємо всім, хто вже допомагав і продовжує бути поруч, коли це необхідно! Так разом і переможемо! Сума збору 200 000. Зібрано 58 000. Залишилося зібрати 142 000. Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/3duNmrjsbY Посилання на картку 4874 1000 3429 7393
Україна не погодиться на нейтралітет та обмеження збройних сил. Це червоні лінії, - Зеленський Дуже хочеться почути, як це корелюється з тим, що делегація, яку сформував Зеленський, узгодили в Стамбулі. Хоча чого я чекаю від людини, яка казала, що прийшла на один строк, обіцяла піти якщо порушить закон, а зараз каже, що не знав про можливість повномасштабного вторгнення. Він же бреше, як дихає. А дихає постійно.
Одного разу, 50 років тому, один радянський спортсмен назавжди залишив спорт. Здавалося б, нічим не примітна історія — таких у спортивному світі тисячі. Але це лише на перший погляд. Адже йдеться (приготуйтеся рахувати!) про 11-разового рекордсмена світу, 17-разового чемпіона світу, 13-разового чемпіона Європи та 7-разового чемпіона СРСР. Спортсменів із таким послужним списком за всю історію спортивних змагань можна перелічити на пальцях. І ось, на піку своєї форми, у зеніті слави та кар’єри, він раптом іде з великого спорту, щоб за кілька років відкрити невеличку майстерню з пошиття взуття. Ця людина в буквальному сенсі закопала свій талант у землю, точніше — втопила його в крижаній і брудній воді Єреванського озера. Але дорікнути йому за це навряд чи наважиться навіть найпалкіший уболівальник. …Того дня, 16 вересня 1976 року, в Єревані тролейбус, який рухався дамбою, зірвався у воду. Дев’яносто два пасажири опинилися заживо похованими на десятиметровій глибині. Усі вони були приречені на неминучу загибель, якби не одна обставина: саме в цей час уздовж озера здійснював тренувальну пробіжку багаторазовий чемпіон світу з підводного плавання Шаварш Карапетян. Згодом експерти визнають: ніхто у світі фізично не зміг би зробити те, що тоді зробив Шаварш. Пірнувши в каламутну воду, збурену падінням тролейбуса, він розбив ногами заднє скло й почав витягувати непритомних пасажирів. Понад двадцять хвилин у крижаній воді. Двадцять врятованих життів. Насправді він витягнув із тролейбуса більше людей, але врятувати вдалося не всіх. Коли Шаварш чергового разу виринав на поверхню, люди, які скупчилися на дамбі, бачили, що все його тіло пошматоване уламками розбитого скла. Згодом на запитання, що тоді було найстрашнішим, Шаварш відповів: «Я точно знав, що, попри всю мою підготовку, мене вистачить лише на певну кількість занурень. На дні видимість була нульовою, тому я навпомацки хапав людину в оберемок і плив із нею нагору. Одного разу я виринув і побачив, що в руках у мене… шкіряна подушка від сидіння. Я дивився на неї й розумів, що ціна моєї помилки — чиєсь життя. Потім ця подушка ще не раз снилася мені ночами». Цей подвиг коштував йому найтяжчої двобічної пневмонії, ускладненої загальним зараженням крові, адже в озеро скидали міські каналізаційні стоки. Лікарі з величезними труднощами врятували йому життя, але про повернення у спорт не могло бути й мови: Шаварш Карапетян став інвалідом. Він назавжди занапастив свій видатний талант плавця. Але дар любові до людей, яким його наділило виховання батьків так само щедро, за ці страшні двадцять хвилин він реалізував у врятовані життя та вписав себе в історію людяності.
Ми повинні проявити співчуття до бідних російських призовників, у цих дітей немає іншого вибору, як воювати й гинути під ударами БПЛА, — Ілон Маск Дітей? Співчуття? Сцуко, чекаю на заклики співчувати Епштейну та Чикатило. Бо це буле логічне продовження...
Сьогодні, 25 жовтня у неділю, о 19-00, буду робити великий дайджест-ефір Обговоримо найактуальніші теми Кремль просуває переговори про завершення війни без України, а Трамп відкриває можливість послаблення санкцій проти Росії. А який план у Зеленського? Чи готують США та Путін угоду за спиною Києва? Які поступки можуть вимагати від України щодо Донбасу, НАТО та гарантій безпеки? Чому виникли проблеми з американськими розвідданими, мобілізацією та демобілізацією? Де українська балістика і хто заробляє на оборонних замовленнях? Чи можливі президентські вибори та новий термін Зеленського? Ці питання розбирають народний депутат, полковник СБУ «Альфа» Роман Костенко, публіцист Дмитро Чекалкин і колишній генеральний прокурор Юрій Луценко разом із Бориславом Березою. https://youtube.com/live/H3fcnJmPD7I
Одесо, а що у вас відбувається? Не для себе цікавлюся, для знайомого. ))
Міністр оборони Великої Британії Вес Стрітінг заявив, що країна має трохи більше 1000 днів, щоб разом із союзниками підготуватися до можливої війни, оскільки до 2030 року військовий потенціал противників може дозволити їм завдати удару. У своїй колонці для The Telegraph Уес Стрітинг підкреслив, що забезпечення безпеки країни стало наймасштабнішим і найважливішим завданням за останні покоління. За словами Стрітінга, загроза для Великої Британії полягає не лише у звичайній війні. «Найсерйозніші небезпеки ХХ століття повертаються, озброєні технологіями ХХІ століття. Але загроза для Великої Британії полягає не лише у звичайній війні чи в тому, що російські танки перетнуть наші кордони. Це також зростальна загроза тероризму, саботажу та ворожих дій, спрямованих на те, щоб порушити наше життя, підірвати нашу безпеку та поширити страх у наших громадах», – написав він. Стрітінг заявив, що його головним пріоритетом на посаді міністра оборони є забезпечення готовності країни «битися і перемогти у війні». За його словами, Велика Британія має посилювати Збройні сили, зміцнювати союзи, зокрема з НАТО та США, а також відновлювати власну оборонно-промислову базу. «Бажання наших противників завдати нам шкоди не є чимось новим. Змінилися лише їхні можливості. До 2030 року чисельність їхніх збройних сил та воєнна економіка можуть надати їм можливість завдати удару. Це залишає нам трохи більш як 1000 днів, щоб виконати нашу місію: бути готовими разом із нашими союзниками до бою та перемоги», – заявив Стрітінг. Він також розкритикував попередні консервативні уряди, заявивши, що вони залишили Британію з найменшою армією з часів Наполеонівських воєн і не виконали цілі з набору військовослужбовців. Стрітінг водночас заявив, що нинішній уряд уже забезпечує найбільше тривале збільшення оборонних витрат з часів завершення холодної війни.
Чи готують Україні мир ціною поступок Путіну? Зеленський обіцяє удари у відповідь, але виникають питання до виробництва ракет і витрачених мільярдів. У Верховній Раді загострюється тема «конвертів» для депутатів, а майбутня мирна угода може поставити питання відповідальності влади. Чи стане мирна угода шляхом до капітуляції та безкарності? Про це все розповів український політик, державний діяч та екс-військовослужбовець, колишній генеральний прокурор України Юрій Луценко. https://youtu.be/_KsiZcY7ICg
Перемога демократів на проміжних виборах у США може відкрити шлях до нової допомоги Україні, навіть попри вето президента Дональда Трампа — Reuters. Якщо демократи здобудуть контроль над обома палатами Конгресу на виборах 3 листопада, вони зможуть винести на голосування нове фінансування України. Двопартійної підтримки має вистачити для подолання президентського вето — для цього потрібні дві третини голосів у кожній палаті. Ой, в мене навіть настрій з’явився! Дай Боже, щоб так і сталося.
Єврокомісія до кінця грудня має знайти гроші, щоб закрити дірку в бюджеті України наступного року, - Politico. Незважаючи на раніше схвалений кредит у €90 млрд, Києву не вистачає ще €70 млрд. З них €40 млрд потрібні на військові витрати, а €30 млрд – на покриття бюджетного дефіциту. Брюссель розраховує залучити додаткове фінансування від Канади, Японії, Великої Британії та США. При цьому через позицію Бельгії використання заморожених російських активів, ймовірно, не розглядатимуть.
На території тимчасово окупованої частини Херсонщини підірвався на міні депутат Каланчацької муніципальної ради від "Єдиної Росії" Сергій Глухенко. Схоже, що "Єдина Росія" пішла йому не на користь. А все чого? А все тому, що нехер шастать!