Через цю кляту війну у кожного з нас є своє особисте кладовище. У когось воно більше, у когось менше. Але воно стало частиною нашого життя. І сьогодні я згадував тих, кому ніколи не зможу написати, зателефонувати чи зайти в гості. Ми ніколи не поговоримо за життя, ніколи не посперечаємось, на вип'ємо кухель пива чи горнятко кави. Я подумки рахував тих, кому більше не буде оголошений збір. Сьогодні я згадував тих, кого забрала ця війна. І якимось дуже великим вийшло це моє особисте кладовище. І лише одна думка не дає мені спокою - чи зможе Україна колись компенсувати ці втрати? Бо ці люди - це справи, які не будуть зроблені, це - діти, які не будуть народжені чи правильно виховані, це не написані книги, не реалізовані можливості та не з'явившися відкриття, які б могли змінити долю не лише України, але і людства. І хай не ображаються живі, але постає ще одне велике питання, на яке в мене немає відповіді - а як та з ким відновлювати Україну, якщо цих людей немає, та чи вдасться Україні постати без знань, зусиль, принципів та візій тих, кого забрала війна. І відповіді на це запитання в мене немає... Вічна пам'ять всім, хто віддав життя за Україну!
Березовый сок ✔
Subscribers
143K
+0 24h
Reach per post (ERR)
17.5%25K avg views
Posting
25.7/day
last 6 hours ago
Reactions per 1K views
64.3
💯 👍 🤬
Views over time
| When | Views |
|---|---|
| 29 Aug 2026, 17:03 | 0 |
| 13 Nov 2026, 08:41 | 34K |
Who shared this post
Posts in other channels we index that link to this one. (Forwards with a hidden source can't be traced.)
Nobody yet.