Василь Рябоконь — один із найвідоміших кубанських повстанських отаманів, який майже вісім років вів боротьбу проти більшовицької влади. Народився він у козацькій станиці Гривенській, походив із козацької родини, а до 1918 року служив у військовому хорі Кубанського козацького війська. Після встановлення радянської влади Рябоконь опинився в плавнях річки Кубані, де створив власний повстанський загін. Болота, густі очерети й численні лимани стали природним укриттям для його козаків. Отаман користувався підтримкою місцевого населення, мав розгалужену мережу інформаторів і неодноразово уникав чекістських засідок та спроб захоплення. Особливої сили загін Рябоконя набув після десанту генерала Сергія Улагая на Кубань у серпні 1920 року. Отаман приєднався до військ десанту, а після їхньої поразки відмовився евакуюватися до Криму й переконував козаків залишитися на рідній землі. Його загін зріс до кількох сотень бійців, а згодом у ньому залишилося близько 60 найвідданіших козаків. Рябоконь продовжував нападати на радянські установи, знищував місцевих інформаторів більшовиків і підтримував зв’язки з іншими повстанськими отаманами. Його вплив був настільки значним, що радянська влада в околишніх станицях нерідко втрачала контроль над ситуацією після настання ночі. Восени 1925 року багаторічна боротьба Рябоконя завершилася. Під час несподіваного нападу більшовицького загону отаман був важко поранений і потрапив у полон. Його доправили через станиці Полтавську та Слов’янську до Катеринодара, де ув’язнили. За свідченням козака Грицька Пухирі, який перебував у сусідній камері, Рябоконю пропонували службу в Червоній армії, але він відмовився. На третю ніч після цього з камери почувся шум автомобільного двигуна. Відтоді про отамана більше не було звісток. Найімовірніше, його розстріляли в другій половині жовтня 1925 року. Після його загибелі радянська влада розгорнула нову хвилю репресій проти мешканців рідної станиці та родини повстанського отамана. Джерело: Визвольні змагання. 📜Канал "Архівні Артефакти"