18.10 виповнилося 150 років від дня народження Сергія Єфремова – академіка, віцепрезидента Всеукраїнської академії наук, публіциста та одного з лідерів Української Центральної Ради. Саме він у 1917 році став автором назви Українська Народна Республіка. У період УНР Єфремов очолював Секретаріат з національних справ. Після захоплення влади совєтами відмовився від еміграції й залишився в Києві. Отримавши амністію, він зосередився на науковій роботі в ВУАН, ставши її фактичним керівником. Проте авторитет у суспільстві та відкрита антикомуністична позиція робили його надто небезпечним для більшовиків. Наприкінці 1920-х режим розпочав зачистку української наукової та культурної еліти. Сергій Єфремов ідеально підходив на роль ворога № 1. Саме навколо нього чекісти вигадали справу підпільної терористичної організації – «Спілки визволення України». Слідчі звинуватили академіка та його колег у підготовці збройного повстання для відновлення ладу УНР. Підсудних піддавали жорстокому психологічному тиску, вибиваючи «зізнання». Головним «речовим доказом» міфічної антирадянської змови стали особисті щоденники самого Єфремова, які він вів у 1923–1929 роках. У них задокументовано хроніку більшовицького наступу на українську культуру і жодного слова про терористичну діяльність. Судовий процес у справі СВУ розпочався 9 березня 1930 року і був використаний як гучна пропагандистська акція на сцені Харківського оперного театру. На лаві підсудних опинилися 45 осіб: академіки, професори, письменники, лікарі, студенти. Загалом до слідства притягнули 474 особи. Десятки людей були розстріляні, сотні опинилися в таборах. Сергія Єфремова засудили до 10 років ув’язнення. У березні 1939 року, за кілька місяців до закінчення терміну, він помер у Володимирській тюрмі. Джерело: ГДА СБУ, ф. 6, оп. 1, спр. 67098-фп. 📜Канал "Архівні Артефакти"